Якщо вірити історичним документам, то рекордсменом серед довгожителів, які в минулому жили на Поділлі, був відомий польський лікар і учений Станіслав Пац. Він прожив 123 роки.
Станіслав Пац народився 1703 року. Закінчивши два університети — у Польщі і Німеччині, він довго подорожував країнами Сходу й Америки, а в Єгипті вивчав секрети древніх лікарів. Надалі саме медична практика принесла Пацу славу неперевершеного лікаря, завдяки чому він протягом багатьох років був лейб-медиком польського короля Станіслава-Августа Понятовського.
1795 року, вже в похилому віці, Пац їде з Кракова і поселяється в подарованій королем садибі в Сатанові, що в Хмельницькій області, де продовжує займатися наукою. За твердженням місцевого краєзнавця Соха, будинок ескулапа зберігся аж до XIX століття і був однією з головних визначних пам’яток містечка. Будинок було споруджено із білого тесаного карпатського каменю, привезеного з Галичини, і вирізнявся він своєрідною архітектурою — мав чотири поверхи, причому три з них були під землею, і лише один, прикрашений різьбленням по каменю, піднімався над поверхнею. Така незвична конструкція пояснювалася тим, що одним із наукових інтересів Паца була проблема акліматизації звірів, і саме в підземних поверхах будинку він влаштував вольєри для тварин, привезених із усього світу, у тому числі й тропіків. Результати своїх спостережень він публікував у польських наукових журналах. Цікаво й те, що звіринець ученого був одним із перших на території України.
Та не лише наукою займався дослідник у Сатанові. Місцеві жителі часто зверталися до нього по медичну допомогу. По можливості Станіслав допомагав усім. Глибока повага селян до знаменитого поляка поєднувалася з містичним жахом перед людиною, про яку пішов недобрий поголос і якій приписували чорнокнижність і дружбу із самим дияволом. Чудотворні зцілення, дивний будинок і неймовірно довге життя його хазяїна в очах простого люду служили красномовним підтвердженням цьому.
Помер Станіслав Пац у Сатанові 3 грудня 1826 року на 123-му році життя, залишивши після себе добру славу видатного лікаря, яка ще довго жила в народних переказах надзбручанського краю.