Передумови "тіні" виникають завжди, щойно держава починає надмірно регулювати ринок.
Ці передумови перетворюються на "тінь", щойно така регуляція стає вибірковою (закони не діють, а застосовуються).
Поява "тіні" негайно генерує появу "дахів" (власне, це самоорганізований процес).
Держава "готує" злочин, "злочинець" тільки його виконує.
Спілкування людини з її оточенням можна умовно поділити на три сектори: "купити - продати" - це ринок, домовитися про солідарні дії - це суспільство, легалізувати себе - це держава (бюрократія). Якщо держава зарегулює ринок, а інститути громадянського суспільства "заангажує" інструментами влади (сваволею), то людина в усіх своїх трансакціях виявиться оточеною державою. Ця конфігурація і є "нішею виживання". Без санкції держави людина не зможе нічого зробити. Фактично ми отримуємо кальку "совка", тільки із включенням у неї ринкового сектора, збочення якого не дають права назвати його капіталізмом. Таку ситуацію називають іще "ностальгією за СРСР". Насправді ж це "новороб": потвора "ніші виживання" - тотальна залежність від держави, але вже в умовах приватної власності та ініціативи (які теж нівелюються вибірковістю інституційної процедури легалізації власності в капітал). У цьому і їхня подібність.
У таких умовах складається ситуація, коли жити "по-білому" виявляється "дорожче", ніж у "тіні". Держава, яка звідусіль оточує людину, стає джерелом її постійних страхів. Ніким не захищені "ніші виживання" стають зручним об'єктом маніпуляцій. Будь-який політичний пройдисвіт може їх спрямувати будь-куди, обіцяючи при цьому їх захистити: від НАТО, "бандерівців", Києва, "геїв" тощо. Головне - ці тотальні страхи "ніш виживання" асоціювати із зазначеними поняттями.
Для стійкості цієї потворної конструкції інспіруються фіктивні "політичні" гламурні проблеми: "мова", "нас не чують", "геї", "бандерівці" і т.д. Їх обговорення відвертає від аналізу "тіні", яка генерує проблеми реальні. Ці проблеми поглиблюються, якщо в ролі політичних пройдисвітів виступають найманці чужої країни.
Запитаймо себе: "Чому спічрайтери "мовних питань" цілком відкидають європейський вибір, адже там ці проблеми вирішені давно й коректно?". Та тому, що європейський вибір передбачає і нормативно-інституціональну базу, за якої "тінь" зникає.
Розглянемо події на Сході України як органічний продукт тотальної "тіні".
Хочете знайти причину - шукайте ренту! Рента, у найзагальнішому визначенні, - це унікальна властивість. Існує величезне різноманіття класифікації рент, але ми оминемо цей екскурс. Рента може бути різною: природною - нафта, газ, ліс… Вона може бути штучно створеною регулятором - бюрократична рента. Рентні властивості мають митниця, порт, курорт біля моря тощо. Наявність ренти завжди генерує спокуси "тіні".
Це і є ключем до розуміння причин, а не наслідків того, що відбувається на Сході України.
Усі обговорюють, що робити з "Донбасом, якого ніхто не чує". Журналісти добувають найсвіжішу інформацію. Телеканали готують тематичні передачі. Експерти дають оцінки. Навіть серйозні вчені долучаються до обговорення, бо про це говорять широкі маси. Соціологи роблять вимірювання. Відбуваються круглі столи. Створюються переговірні групи, які узгоджують думки різних сторін. Залучаються міжнародні інститути з їхнім досвідом розв'язання подібних проблем у країнах, що пережили такі самі потрясіння. МФІ готові профінансувати майбутню "дорожню карту". ЄС і ООН стурбовані.
А Донбас нічого не каже, а якщо й каже, то не те. Чого ж хоче Донбас?
А подивімося на його ренту.
1. Він хоче, щоб залишалася контрабанда.
2. Він хоче, щоб зберігався наркотрафік.
3. Він хоче, щоб тривали тіньові угоди з відвалами.
4. Він хоче, щоб зберігалася його "тіньова рента".
5. Він не хоче центральної влади, бо в ній - загроза знищення цієї ренти або її відібрання.
6. Він хоче збереження "домашнього даху", який стоїть на сторожі збереження цієї ренти.
7. Він цей "домашній дах" навіть делегував до Києва, щоб усе зберігалося так, як є.
Рівно того самого хотів і Крим (його рента - санаторно-курортна), але там сюжет пішов інакше. Кримчани дуже скоро відчують, що брехати не можна, і насамперед - самим собі. Вони лякали Київ походом у Москву, аби влада не втручалася в їхній рентний бізнес? От вони й отримали таку владу, де їхня санаторно-курортна рента випарується в одну мить. Нехай тепер запитають себе чесно, чого ж вони хотіли насправді?
Тепер, коли "київський дах" поїхав до Ростова, Донбас терміново захотів "федералізації". Якщо добре "прислухатися" до Донбасу, то його "федералізація" - це збереження "домашніх дахів" і всіх "тіньових рент".
Події останніх місяців і в Криму, і на Сході мають надзвичайно багато тонів і відтінків. У їхніх сюжетах - долі людей, на жаль, і трагічні. До того ж вони починають набувати масового характеру. Але у планах подолання їхніх наслідків потрібно добре "чути" кореневий мотив-причину, виділяючи його з хору "інших голосів". Саме цей кореневий мотив використала сусідня держава, загорнувши його силою в обгортку "народних республік". Але це - інша історія.
Новій владі, плануючи політику на Донбасі, треба насамперед позбавити населення рентних спокус: закрити кордон, створити робочі місця, розгорнути нові виробництва. І максимально сприяти тим, хто готовий втілити власну підприємницьку ініціативу в легальному полі. Власник завжди відповідальний. Власник завжди планує своє майбутнє, а не продає його "даху".
Коли будуть перекриті джерела спокус і з'являться легальні перспективи, тоді легше буде здійснювати і кадрову політику. Без цього ми отримаємо самоврядування "тіньової ренти". Завжди можна знайти красиві слова, щоб прикрити погані інстинкти.
Нерепрезентативні оцінки свідчать, що на Сході на окремих територіях сепаратистів підтримують близько 30% населення, стільки ж (близько 30%) - проти, інші не визначилися. Ці цифри можуть бути різними, але читати їх треба інакше, оскільки до сепаратизму вони не мають жодного стосунку. Вони говорять про те, що 30% опитаних прямо залучені в розподіл "тіньової ренти". Ще 30% - живуть і хочуть жити "по-білому". Інші - опосередковано залучені в процеси створення й розподілу матеріальних благ як легальних, так і "тіньових".
Тому головні завдання нової влади на Сході України (та й у цілому) такі:
Виявити джерела "тіні" (рентні потоки).
Встановити, хто експлуатує її і підтримує стійкість у часі.
Персоніфікувати тих, хто генерує масові страхи відібрання "тіньової ренти" і вибірково їх утілює, використовуючи розбещений адміністративний апарат і втягуючи у злочинну діяльність "силовиків".
Встановити тих, хто сублімує масові страхи політичною риторикою про "федералізацію", "нас не чують", "Радянський Союз", "народні республіки" "Росію" і т.д.
Тільки після вирішення цих питань пропозиція "жити по-новому" зможе знайти свій розвиток у реальних справах.
Іноді з "тінню" воювати не треба - достатньо лише увімкнути "світло". Метафорично це означає - вивести людей з "ніш виживання". І не забувати про "голос України".
На майбутнє влада мусить ураховувати, що якщо десь знову в Україні ми почуємо вимогу когось одного його "почути", то перш ніж слухати, потрібно уважно придивитися: "А що там - кордон, порт, газ, ліс, риба чи щось інше - формує тіньові рентні потоки?". Бо не виключено, що знову почуємо скарги на "мову", "геїв", "НАТО", "Київ", "Росію" і т.д. І транзитом на цьому вигаданому лукавстві отримаємо реальні загрози суверенітету країни.
"Тінь" не безневинне питання особистої совісті: "хочу - не хочу". Коли вона стає тотальною, то її наслідки набувають характеру загрози існуванню країни й держави.
При цьому дуже важливо виділяти активну деструктивну роль самої держави, яка часто сама провокує "тіньові" спокуси, а потім дружно, усім особовим складом бюрократії віддається цим спокусам - маємо живий приклад у Ростові.
З рентою пов'язане і таке поняття, як "рентне прокляття", коли унікальність одного фактора розвитку пригнічує всі інші ("голландська хвороба").
Росія є прикладом "вуглеводневого прокляття", яке посилюється адміністративною сваволею. "Русский мир", "архаїка", "імперія", "СРСР" - це тільки гламурне прикриття аморального грабунку ренти.
"Тіньова рента" небезпечна завжди і в усьому. Але найбільше її зло полягає в тому, що вона, насамперед, знищує інтелектуальну ренту, бо в ній бачить найбільшу загрозу виведення її з "тіні".
В Україні ми маємо ту саму картину, тільки в мініатюрі й у різних проявах ренти, без домінуючих унікальних факторів.
Для нас вихід в одному: чітка нормативно-інституціональна база без вилучень і винятків. Однак досвід Голландії підказує, що тільки цього замало. Це лише необхідна, але не достатня умова уникнення "рентних збочень".
Така нормативна база має бути підкріплена моральним законом. Міра буття має стояти попереду економічної формули.
Тоді всі ренти України зіллються в симфонію її розвитку, соло в якій задаватиме рента землі - безцінний відновлюваний дар України, своєрідний сонячний Вічний двигун другого роду. Але це вже інша історія.
P.S. Наведені в статті висновки однаково стосуються і всієї України. Просто Крим і Донбас стали тими регіонами, де фактор зовнішнього впливу виявився домінуючим, а "місцеві еліти" настільки захопилися розпилом "тіньової ренти", що втратили інстинкт самозбереження.