Свого часу Томас Джеферсон, один із творців американської держави, вважав, що громадські школи об’єднуватимуть націю й розвиватимуть принципи демократії. Однак протягом останнього десятиліття різко побільшало дітей, які навчаються не в школах, а вдома. Роль педагогів у такому випадку відіграють самі батьки. На допомогу їм приходять різні навчальні програми, які передають спеціальні телеканали, радіостанції FM, їх можна знайти і в Інтернеті. Якщо 1994 року таких дітей було 345 тисяч, то тепер їх майже мільйон. Чим же викликане це явище?
Основна причина в тому, що багато батьків упевнені у великих можливостях домашнього навчання. На другому місці стоять різні релігійні міркування. Далі — погані умови навчання в місцевих громадських школах, суто сімейні причини й натягнуті стосунки з конкретними шкільними вчителями. Завершують перелік проблеми з поведінкою учнів і серйозні хвороби дітей.
Дослідження засвідчують: домашнє навчання дає трохи кращу підготовку учнів. Це підтверджують і результати прийому випускників громадських і домашніх шкіл у вищі навчальні заклади. Приміром, знаменитий Массачусетський технологічний інститут прийняв кожного третього з «домашніх» вступників і лише кожного шостого з учнів громадських шкіл. Звісно, певною мірою це можна пояснити й тим, що вдома найчастіше навчаються діти освіченіших і заможніших батьків.
Не можна забувати, що найчастіше більш здібна, але своєрідна дитина може не зустріти розуміння у вчителів і шкільних товаришів. Так, учителі Томаса Едісона визнали його недорозвиненим, після чого він почав навчатися вдома. Фінал відомий — Томас став видатним винахідником Америки.
Звісно, у тат і мам виникає чимало труднощів. Адже не кожному дано бути педагогом, та й часу це забирає багато, особливо у старших класах. Батькам доводиться самим сідати за книжки і згадувати закони фізики й теореми геометрії.
А як ставляться до всього цього громадські школи? Здавалося б, має превалювати популярний у нас принцип «баба з воза...» Проте це не так. Річ у тому, що, позбувшись частини учнів, школи водночас втрачають і велику частину грошей із бюджету штату. Приміром, у Флориді 41 тисяча дітей (1,7%) навчаються вдома. Через це школи штату втрачають130 мільйонів доларів. До речі, з наведених цифр неважко підрахувати, що на шкільне навчання одного учня у Флориді йде понад три тисячі доларів на рік.
Легалізація домашніх шкіл у США розпочалася лише у 80-х роках завдяки так званим консервативним християнам. Зараз домашнє навчання дозволене в усіх штатах.
Але чи викладають «домашні педагоги» шкільні програми повністю? Тут слід підкреслити, що у США значно гнучкіша система освіти, причому деякі предмети вибирають самі учні чи їхні батьки.
Якщо тато з мамою планують продовжувати освіту дитини у певному коледжі, то, звісно, особливу увагу вони приділятимуть предметам, які знадобляться у майбутньому. Отже, можна знехтувати низкою дисциплін — другорядних, на думку батьків? Тут усе залежить від законів конкретного штату.
У деяких штатах, приміром, у Техасі, контроль за домашніми школами дуже слабкий. В інших, приміром, в Орегоні, вихованці домашніх шкіл повинні складати стандартні іспити за 3, 5, 8 і 10 класи.
«Домашні» учні перебувають під жорсткішим контролем. Якщо 38% звичайних школярів дивляться телевізор понад три години в день, то серед «домашніх» їх лише 3%.
Проте є й очевидні вади такого методу навчання. Це і брак спілкування з однолітками, і труднощі з фізичною підготовкою. З цієї причини частина батьків домовляється з керівництвом громадських шкіл про те, що їхні діти відвідуватимуть спортивні заняття і змагання. До речі, у таких випадках школам трохи збільшують фінансування.
Дослідження психотерапевтів засвідчили: «домашні» учні дисциплінованіші й допитливіші, але менш схильні до змагальності та конкуренції. Перевірка за стандартними тестами також віддає деяку перевагу «домашнім». Правда, це можна пояснити не лише недоліками громадських шкіл, а й різним, так би мовити, контингентом учнів. Майбутнє покаже, чи ставатиме принаднішою домашня освіта та якими громадянами будуть учні таких шкіл.