Мама дворічного малюка:
— Я планую виходити на роботу і думаю, з ким залишити дитину: з нянькою, моєю мамою чи віддати в садок.
— У яких ви стосунках із мамою?
— Та ні в яких. Сваримося постійно...
— А яка основна причина сварок?
— Виховання Даньки.
Мама хлопчика чотирьох років:
— Я так втомилася, він зовсім мене не відпускає.
— Скажіть, а в сина був досвід, коли він залишався без вас?
— Ні, що ви! Він завжди зі мною. Він же може забитися, впасти.
Мама трирічної дівчинки:
— Вона не хоче ходити в садок. Вимагає Вірочку (няньку). Віра приходить у садок і сидить, вартує її біля групи. Віра так її любить. Але ж дівчинка повинна ходити в садок, правда?
— Ну як я свою дитину комусь довірю. І чужа людина в домівці — доведеться все замикати.
Дуже часто на психотерапевтичних прийомах мені доводиться говорити «молодим мамам»: вам зараз просто необхідно знайти помічника. Хто це буде — родичі, запрошена людина — однаково. Проте лише за умови хай невеликого, але перекладання відповідальності, хай невеликого, але відпочинку ви зможете відновити сили. Фізичні і психологічні. Так званий «синдром емоційного згоряння» — діагноз, до якого схильні всі батьки малюків, керівники, психологи і викладачі. Це стан, коли вже немає сил, та й бажання радіти, коли можливі різкі перепади настрою, спалахи агресії, коли вже не розумієш, що потрібно робити. І хочеться на безлюдний острів, хоч на годинку. Якщо ми себе довели до такого стану, ми вже не продуктивні ні як батьки, ні як партнери, ні як фахівці. І, звичайно, наш стан передається й малюкові.
…Отже, ми шукаємо помічника — ним буде або людина, яка бере на себе хатні клопоти, або нянька, або, якщо можна, і та, й інша. Треба знати, що нянька — людина, яка забезпечує кваліфікований догляд за малюком до року. Після року — людина, котра займається з вашою дитиною, називатиметься гувернер або домашній вихователь. Пригадуєте — «короля грає почет»? І той, хто перебуває поруч із дитиною, відбиває й її статус. Правда, коли поруч нянька, можна поводитися як нетяма? Але якщо поруч із тобою «домашній вихователь» — то й відчуття значимості підвищується.
Няньку краще шукати за кілька місяців до народження дитини. Тоді адаптація дитини і батьків до нової людини, та й самої няньки до сім’ї, відбудеться швидше. І мама, повернувшись із пологового будинку, почуватиметься впевненіше, якщо поруч буде досвідчений помічник. Після року дитина розширює коло своїх можливостей, і розширюється коло її інтелектуальних, емоційних, виховних потреб. Допомогти розібратися в тому, що потрібно нашому підростаючому малюку, може домашній вихователь або гувернер.
На прийомі мама з чотирирічним хлопчиком.
— Боря завжди був дуже товариським. Ходив із задоволенням у дитячий садок. Але раптом став нервовим, почав падати в істерики. Не відпускає мене, каже, що хоче бути зі мною, щоб зі мною нічого не сталося.
Ми з мамою Бориса багато говорили про емоційне тло у сім’ї, про оточення хлопчика. За відчуттям мами, все було спокійно. Через кілька місяців вона зізналася, що їм довелося звільнити помічницю. Гувернантка — жінка похилого віку (близько 70 років), перебуваючи наодинці з малюком, розповідала історії про дітей, які з різних причин залишалися без батьків. Про те, що часто з мамами і татами щось трапляється. При цьому вона взяла слово з хлопчика нічого батькам не розповідати. І той мовчав. І боявся.
На щастя, така Мері Поппінс — виняток. Але ми мусимо чітко усвідомлювати, що вибираємо оточення для свого малюка. І несемо за цей вибір відповідальність.
На прийомі з п’ятирічним хлопчиком:
— Допоможіть, я вже не знаю, що з ним робити. Він і розумний, і ніжний, але інколи в нього наче щось уселяється, дитина замикається, стає злою, агресивною. Мене б’є.
— Вибачте, я бачу, що ви не мама Стаса. Хто ви йому?
— Я денна нянька — з 10 ранку і до 20 години, потім приходить нічна нянька.
— Коли найчастіше виникають спалахи агресії у хлопчика?
— Коли я приходжу і протягом дня.
— А хто перебуває з ним до того часу, як ви приходите?
— Як хто? Батьки.
— Скільки часу Стас проводить із батьками?
— Ну, поки я не прийду, а приходять вони, коли Стас уже спить. І вони дуже часто бувають у від’їздах.
У книжці «Щоденник няньки», написаній двома колишніми нью-йоркськими няньками, описаний один зі стереотипів: «Багаті готові витратити скільки завгодно грошей, але не часу на дитину». Звичайно, це ілюзія, що гроші, вкладені в «дорогих» гувернанток, викладачів, в елітні школи розвитку, замінять дитині наші тепло, елементарну увагу і присутність у житті. Нянька, гувернер — не замінники мами і тата, а можливе доповнення.
Часто мене запитують: «Чи може спілкування з кваліфікованим гувернером замінити досвід дитячого садка»? Я переконана, що ні. Перебування в дитячому садку — це певна наука міжособистісних і соціальних взаємовідносин. І в дитини повинен бути досвід дошкільної соціальної адаптації. Багатьох батьків лякають «жахи», які розповідають про дитсадки. На жаль, деякі негативні моменти справді є. Але з власного досвіду знаю, що хороший, «емоційно теплий» дитячий садок знайти все-таки можна. І будь-який, навіть найбільш «домашній» малюк може адаптуватися до садка. Потрібно лише більше терпіння і спеціальних знань. Бажано, щоб до чотирьох років дитина починала взаємодіяти з новим соціальним середовищем.
При цьому, якщо є можливість, бажано домовлятися з гувернанткою про те, що вона забиратиме дитину, що до неї можна буде звертатися, коли дитина занедужає або батькам потрібно буде відлучитися.
На що рекомендую звернути увагу під час пошуку домашнього вихователя. Стандартні анкетні дані (прізвище, ім’я, по батькові, вік, родинний стан). Не соромтеся запитувати про наявність санітарної книжки, шкідливі звички і хронічні захворювання. Обов’язково поцікавтеся освітою, захопленнями, тим, які методики навчання використовуються в роботі.
Зверніть увагу на вміння поводитися — поставу, манеру говорити, чистоту мови, зовнішній вигляд (не так важливо, одяг якого бренду носить людина, для наших дітей важливі смак і акуратність). На щирість проявів і реакцій. Спробуйте з першої зустрічі оцінити, чи може ця людина не йти на повідку вередувань дитини. Чи відчувається в ній самій «внутрішній стрижень»?
Довіряйте своїй інтуїції, і якщо вас щось бентежить, краще відразу ж сфокусувати увагу на іншому претендентові.
Щоб убезпечити себе від можливих «чвар», заздалегідь призначте випробний термін — від одного тижня до одного місяця. Сформулюйте список обов’язків. Бажано, щоб вихователь не був завантажений домашньою роботою. Ми повинні пам’ятати, що займатися дитиною і веденням господарства — складно. Це позначиться на якості або однієї виконуваної роботи, або іншої.
Обов’язково узгодьте розклад (на випадок хвороби дитини чи від’їзду батьків), форму оплати (один раз на місяць, погодинно і т.ін.). Поговоріть про те, що у вашому домі заведено, а що — ні. Уточніть форму звертання одне до одного (на «ви», на ім’я по батькові тощо). І, звісно ж, розкажіть про дитину, про її смаки і т.ін.
При першому знайомстві з дитиною ви вводите нову людину в коло довіри і повинні продемонструвати малюкові ваше ставлення до цієї людини. Можна доторкнутися до Марії Петрівни, сказати, що «ця людина буде нашим другом, вона з тобою гратиметься, вчитиметься. Давай покажемо твою кімнату». Не чекайте, що дитина відразу прийме нового друга. Під час першої зустрічі важливо бути разом із дитиною. І після того, як вихователька піде, запитайте у малюка: «А що тобі сподобалося в цій тьоті найбільше?.. (Намагайтеся в запитання не закладати негативну реакцію.) Ти б хотів, щоб вона ще раз прийшла до нас?»
Отже, ви визначилися з кандидатурою. Перші кілька днів мама, дитина і вихователь повинні разом ходити гуляти. Батьки показують улюблені маршрути, розповідають, як вкладають спати малюка, чим і як годують. Через два-три дні можна вихователя і дитину залишити на годинку разом, попередивши дитину, що «вам потрібна її допомога, і ви будете вдячні, якщо вона побуде з вихователем і навчить його чого-небудь...» Не забудьте залишити гувернерові всі ваші телефони.
Спостерігайте, як змінюється поведінка дитини, її самопочуття. Запитайте у вихователя, чи комфортно йому, що викликає дискомфорт. Що він рекомендує.
Після того як нова людина пройшла перший випробний тиждень, можете залишити з нею дитину, поступово збільшуючи час вашої відсутності.
Спочатку бажано кілька разів приходити несподівано — аби ще раз переконатися в тому, що все гаразд. Простежте, чи не занадто захоплена гувернантка розмовами з сусідськими мамами і вихователями, чи комфортно дитині.
Трапляється й так, що дитина починає плакати, коли вихователь іде, малюк постійно говорить про нового друга. Батьки можуть відчути ревнощі. І, підсвідомо, звичайно, ідуть на дивні вчинки й виявляють дивні реакції, щоб «перевірити» почуття дитини. Через ці відчуття проходять практично всі батьки. Але маму дитині замінити ніхто не може. Довіряйте гувернерові й прислухайтеся до його порад стосовно виховання дитини. Стиль і виховні моделі в усього оточення дитини мають бути однакові. Гувернер не повинен втягуватися у сімейні справи і ставати на чийсь бік у сімейному конфлікті. Також гувернер сам не повинен відігравати роль старшого або контролера в сім’ї. Вихователь — не обслуговуючий персонал, це шанований член сім’ї. І ставитися до нього, до його роботи з самого початку треба з повагою. Багато хто з нас може навести приклади того, як няньки, вихователі, гувернери назавжди залишалися любимими і важливими членами родини. Сподіваюся, пощастить і вам.