Анонімність донорів банків сперми (які в Америці набули великого поширення) гарантується законом. Проте в західній пресі дедалі частіше публікуються історії про те, як народжені в результаті використання донорської сперми діти, досягши повноліття, виявляють виняткову наполегливість у пошуках свого біологічного батька.
Банки сперми закидані зверненнями підлітків, котрі описують свій життєвий шлях і благають повідомити їм ім’я донора, завдяки якому з’явилися на світ. У більшості таких випадків банк самостійно зв’язується з донором і запитує його думку з цього питання. Саме так і сталося з 42-річним Бобом — біологічним батьком дуже наполегливої молодої дівчини. На цей час у Боба вже була своя сім’я, однак він вирішив не наполягати на збереженні анонімності. Зустріч була надзвичайно зворушливою і завершилася обміном телефонами, адресами та запевняннями у вічній дружбі. Та все ж, згадавши, скільки разів протягом студентських голодних років здавав у банк сперму, Боб категорично зажадав більше з такого приводу його не турбувати.
Однак далеко не в усіх випадках виконання такої вимоги здійсненне. В Америці з’являється дедалі більше банків сперми, які гарантують, що дитина по досягненні 18 років за власним бажанням зможе отримати повну інформацію про біологічного батька. До речі, у Швеції, Австрії, Австралії та Канаді аналогічне право гарантується на законодавчому рівні. Та й в Америці багато хто вважає, що настав час переглянути законодавство. Адже раніше клієнтами таких банків в основному ставали бездітні подружні пари, яким психологи рекомендували не розкривати таємницю походження «донорських» дітей. Зараз у країні щороку з’являється 30 тисяч дітей, народжених із донорською допомогою лесбіянками або самотніми матерями, котрі вимагають визнання за своїми дітьми права знати про своє походження.