Розведенням страусів вирішили зайнятися на Харківщині. Кілька років тому ніхто не повірив би, що цей птах отримає тут свою «прописку», почуватиметься настільки добре, що виведе перших пташенят. Сьогодні австралійські страуси в області — це реальність.
Ідея відкрити страусову ферму з’явилася у Леоніда Торяника, керівника сільгосппідприємства «Колос». Одне з кращих господарств Коломакського району славиться землеробством, свинарством, конярством (тут чудова дитяча кінноспортивна школа), птахівництвом. І ось страуси — не в зоопарку, не в заповіднику, а зазвичайному сільгосппідприємстві.
Надія Ільченко, завідувачка ферми, пояснює:
— Набридли качки, гуси, вирішили взятися за щось нове. М’ясо страусів вважається дієтичним, лікарі рекомендують його тим, хто переніс інфаркт або інсульт. Це дороге м’ясо — за кордоном кілограм коштує близько 20 доларів. Сьогодні в Україні з’явилися багаті люди, котрі хочуть споживати дорогу, вишукану їжу. Задля справедливості треба сказати: поки страуси в господарстві — «не їжа», а радше екзотика.
Перших особин завезли в село із заповідника Асканія-Нова. Дивитися збіглися майже всі жителі села. А пернаті — людей бояться, а то й кидаються на них. Одним словом — дикі.
Птахівниця Ірина Кузьміна розповідає:
— Страуси кусалися, дряпалися, щипалися, смикали за волосся. А потім звикли, почали ставитися до людей більш довірливо. У птахів — свої імена. Пара Ромео і Джульєтта приїхала до нас уже сформованою, а інші пари довелося підбирати. Випустимо гуляти і дивимося, як поводяться. Перша ознака, що сподобалися один одному. — починають їсти з однієї годівниці. З п’ятьма парами проблем не було, а ось із шостою... Закапризував Гриша, наш загальний улюбленець, красень. Дуже коверзував і залишився сам. А як його тільки вмовляли! Надія Андріївна переконувала: «Гриша! Ну, бери Лізу, що ж тепер вдієш, вибирати немає з кого, одна вона залишилася». І, схоже, старання допомогли — пара відбулася.
У жовтні на фермі з’явилися перші страусові яйця. Кольору морської хвилі, від 415 до 615 грамів ваги. Неслися три пари. В основному Ромео і Джульєтта, на їхньому рахунку 30 яєць, — вони разом восьмий рік, інші страуси молодші. З настанням цього періоду і почалося найцікавіше.
Зі спеціальної літератури птахівниці дізналися, що пташенят висиджує самець, причому не лише своїх, а й від інших самців. В обслуговуванні самця потрібно бути гранично акуратним, він гостро реагує на тривожне пищання своїх пташенят. Але одна справа книжки, а інша — практика.
Інкубаційний період у страусів триває 45 днів. За самцем було помітно, що настав його час: почав збирати солому, і щойно подруга знесла яйце, хутенько на нього всідався. Однак коли він звив гніздо, яєць майже не було. Це тепер на фермі знають, що не треба гаятися: скільки є яєць, стільки нехай і висиджує, а тоді вирішили почекати. І прострочили — більше не сів. Частину яєць довелося віддати в інкубатор, але пташенят не вийшло. Добре, що знайшовся ще один «тато».
Яйця заклали 31 грудня. Самець днів за два-три перестав їсти і пити, нагортав солому, робив гніздо, а коли сів... 56 днів не вставав, не їв і не пив. Подруга була поруч. До себе самець її не підпускав, але стежив, щоб далеко не йшла. А ось коли пташенята вилупилися, вона йому стала непотрібна — почав виганяти, бити.
26 лютого вилупилося перше пташеня. За кілька днів до його появи яйця запищали. Сторож злякався: що свистить? Вилупившись із яєць, страусенята три доби нічого не їли. На четвертий день їх треба було починати годувати і напувати. Одноразовим шприцом вливали в дзьоб водичку. Це була ювелірна робота — під язичком у птахів отвір, крізь який вони дихають. Потрапить вода в легені — пташеня пропаде. Вчили клювати, як курчат, і на шостий день малята почали їсти самі. З 11 яєць вилупилося сім страусенят, але двоє загинули. Спеціалісти вважають, для першого разу це — гарний результат.
Взимку страуси жили в спеціальних приміщеннях: із грубним опаленням, електрикою, «окремими квартирами» для пар, великим коридором для прогулянок. «Літні резиденції» — на свіжому повітрі, у спеціальних загонах, де є луг, дерева. Усе обнесено двометровою сіткою. Переїзд на «дачу» сьогодні багато хто згадує з усмішкою. За зиму страуси звикли, що поруч один-двоє чоловік, а тут маса незнайомих людей, дуже вже багатьом хотілося на них поглянути. Страуси занервували. А Гриша перестрибнув сітку і безслідно зник.
Уявіть собі цю картину. Працівники ферми — на машині зі швидкістю 80 кілометрів за годину і на конях — намагалися оточити страусів, а Гриша — по полю, по оранці. Гвалт, лемент. А страус не реагує — допався до свободи. Довго тривав цей марафон, доки усі не добралися до лісосмуги. Гриша злякався і повернув назад. Його наздогнали, підігнали до ферми, накинули сітку.
Сьогодні страуси більше викликають інтерес, аніж приносять прибуток. У господарстві придивляються до них, вчаться спілкуванню з ними. Однак страусова ферма на Харківщині — це комерційний проект. Вага дорослого страуса — 45 кг, на виході — 20—24 кг м’яса. Ті, хто його спробував, кажуть, що за смаком нагадує молоду телятину. Поки яйцями і м’ясом ще не торгують, але все попереду. Віктор Манько, виконавчий директор «Колоса», переконаний, що страусів стануть вирощувати і на продаж:
— Років через два ферма повинна піднятися. Сьогодні в нас 10 дорослих особин і 5 маленьких. Плануємо цього року від кожної пари одержати по 8 голів, а це значить, — буде стадо близько 40 птахів. Продавати станемо, коли доведемо до 50, а поки думаємо над тим, щоб купити африканських страусів. Вони більшого розміру: висота 2,44 метра, вага до 136 кг, яйця до двох кг ваги.
На думку фахівців, африканські страуси стійкіші, добре переносять мороз, сльоту і не такі вибагливі. Тож не виключено, що незабаром на Харківщині разом з австралійськими оселяться й африканські страуси.