Рівень народжуваності навіть у найбідніших країнах (ще півстоліття тому — шість дітей на кожну жінку) тепер упав нижче трьох. Про розвинені країни годі й говорити, там цей показник давно вже опустився нижче 2,1 — рівня, що гарантує стабільне відтворення населення. Проте на зміну загрозі смерті від голоду прийшла загроза різкого старіння людства. Зокрема в Японії вже до 2050 року середній вік населення перевищить 50 років, інші розвинені країни теж поступово перетворяться на комуни пенсіонерів.
В останній доповіді ООН показник у 9,3 мільярда, яких мало досягнути людство до 2050 року, довелося знизити до 8,9 мільярда (нині нас 6,3 мільярда). Спричинено це, з одного боку, підвищенням рівня життя, емансипацією жінок у країнах, що розвиваються. З іншого — трагічними наслідками епідемії СНІДу: у 53 країнах, найбільш неблагополучних у цьому плані, через 50 років вона може забрати півмільярда чоловік.
У Європі, де народжуваності падати далі вже просто нікуди, очікується також скорочення припливу іммігрантів — із 728 мільйонів чоловік до 632 мільйонів. У результаті, населення Італії скоротиться на 20 відсотків, Естонії — наполовину. І тільки чисельність населення США стрімко зростатиме, передусім, ясна річ, за рахунок іммігрантів: із 285 мільйонів тепер до 409 мільйонів до 2050 року. У результаті США ввійдуть у вісімку країн, де проживатиме більше половини всього населення Землі й опиняться в компанії Індії, Пакистану, Нігерії, Китаю, Бангладеш, Ефіопії і Конго. Втім, у тих країнах, які сьогодні називають багатими, невеличкий прошарок працюючого населення навряд чи зможе забезпечити належний рівень добробуту всього суспільства.