У перший день першого місяця за місячним календарем — 29 січня — до В’єтнаму прийде Новий рік — свято Тет. Будинки заквітчають гілочками декоративного персика і деревцями карликового мандарина, три дні поспіль у нічному небі спалахуватимуть райдужні феєрверки. Співами, танцями й урочистою ходою в’єтнамці вшановуватимуть добрих духів і зустрічатимуть рік Вогняного Собаки. Усім іноземцям, які опиняться в цей час у В’єтнамі, гостинні господарі запропонують не лише традиційну в’єтнамську кухню. Їм випаде унікальна нагода насолодитися старовинними в’єтнамськими стравами, рецептам яких — по кілька тисяч років. Наприклад, традиційним новорічним зеленим пирогом з рисового борошна, фаршированим свининою й горохом, який називається бань чунг…
Святкуватимуть Тет і в Україні — не лише в’єтнамська діаспора, а й багато наших співвітчизників, закоханих у цю мальовничу країну з її гостинними, чуйними, працьовитими господарями з тонким почуттям гумору і глибокою самоповагою.
1991 року було засновано всеукраїнську громадську організацію «Товариство дружби «Україна—В’єтнам», що стала наступницею товариства радянсько-в’єтнамської дружби. Серед його активістів — політики, дипломати, представники бізнесу, діячі науки, мистецтва і культури, капітани Чорноморського флоту, керівники фабрик, де працювали в’єтнамські робітники, ректори й викладачі вузів, у яких навчалися в’єтнамські студенти й аспіранти. Наприкінці минулого року правління очолив голова Державного казначейства України Олександр Шлапак. Тридцять років підтримує вогник взаємного інтересу між нашими країнами один із янголів-охоронців товариства — Леокадія Герасименко. Її подвижницьку працю відзначено високою державною нагородою В’єтнаму — орденом «Дружба».
В’єтнам залишається одним із наших важливих партнерів у Південно-Східній Азії, товарообіг між нашими країнами сягнув минулого року більш як 200 млн. дол. Багато в’єтнамців свого часу навчалися в українських вузах, працювали на українських підприємствах, знайшли тут друзів і однодумців. Тепер вони охоче інвестують у нашу країну, приїздять сюди налагоджувати власний бізнес. У Києві, Миколаєві, Одесі, Харкові проживає досить численна в’єтнамська діаспора. Одна з київських шкіл носить ім’я Хошіміна, її учні спілкуються зі школярами В’єтнаму.
Та поки що небагато українців у свою відпустку воліють поніжитися на в’єтнамських пляжах, помилуватися прегарними краєвидами. Надто мало знаємо ми про країну на Індокитайському півострові, яку за ведичних часів назвали Золотою землею. Країну, що опанувала багатющу спадщину Індії й Китаю і при цьому зберегла свій неповторний колорит… Відкрити для українців історію й культуру В’єтнаму, допомогти досягти порозуміння між народами — одне з головних завдань товариства дружби.
До речі, кажуть, саме у В’єтнамі народився образ дракона, який прижився у багатьох культурах. Та й наші чарівні казки — не виняток. Але й окрім драконів нашим країнам є що запозичити одна в одної.