Осінь в Україні з прадавніх часів вважається сезоном весіль. Кожен із нас мимоволі уповільнює крок, коли назустріч наближається весільний кортеж: є якась особлива магія в білосніжному вбранні нареченої, безлічі квітів, радісних обличчях.
Помилуватися весіллям зупиняються і люди в літах, згадавши власну молодість, і юні, в житті котрих ще не скоро настане це світле свято, а можливо, його не буде ніколи. Адже тепер стало «модно» жити з кимось, помилково називаючи це цивільним шлюбом. Відбулася підміна понять: спочатку цивільним вважався шлюб, офіційно зареєстрований. Але, погодьтеся, співмешканець або співмешканка — звучить якось неблагозвучно, набагато краще — цивільна дружина, цивільний чоловік. Можливо, тому помилковий вислів давно прижився і став вживатися не тільки в просторіччі, а й у пресі, на радіо і телебаченні. Чому ж дедалі більше людей воліють жити разом, уникаючи шлюбних уз?
Під вінець — і кінець!
— Справді, кількість офіційно зареєстрованих сімей зменшується, — розповідає завідуюча відділом рагс Кіровського району Кіровограда Світлана Слободянюк. — Якщо 1995 року ми реєстрували до 1500 молодих пар за рік, то сьогодні — близько 1000. Цей спад шлюбної активності пов’язуємо не тільки з «цивільним шлюбом», а й із ще з одним явищем — сьогодні в рагс приходять діти з тих сімей, у яких народжувалося по одній дитині через економічні катаклізми. Саме це покоління найменш чисельне.
Головний спеціаліст відділу одружень Центрального відділу рагс Кіровограда Олена Денискова пов’язує зниження кількості зареєстрованих шлюбів із різними забобонами. Наприклад, минулий рік був високосним, і кількість шлюбів відразу різко знизилася, а нинішнього року знову збільшилась. Наречені з нареченими стали звертати увагу на прикмети, астрологічні прогнози, які рекомендують укладати чи не укладати шлюби.
Цивільний шлюб народився в Нідерландах у ХVI столітті. Люди різних віросповідань не могли обвінчатися, і такі союзи узаконила влада. Сьогодні все навпаки — неоформлений владою шлюб навіть після вінчання не вважається законним.
Проте багато хто саме церкву вважає певною «лазівкою» для надання законності цивільному шлюбу. Обвінчаємося, та й по всьому! — легковажно думають закохані.
Щоб внести ясність у це питання, я звернулася до отця Володимира, настоятеля храму св. Луки.
— Чи може сьогодні обвінчатися молода пара, яка живе у цивільному шлюбі?
— Хоча канонічних заборон для вінчання молодих людей не існує, православна церква з осторогою ставиться до таких явищ. Зазвичай священик рекомендує нареченому і нареченій оформити шлюб належним чином, а вже потім проводити обряд вінчання. Винятком можуть стати лише молоді, за яких може поручитися їхній духівник — тобто священик, котрий тривалий час знає молодих людей і впевнений у серйозності їхніх намірів. Що стосується пар похилого віку, то їх вінчають без будь-яких обмежень. Шлюб без вінчання церква вважає блудом, тобто гріхом. Але й вінчати всіх без розбору священик теж не буде...
Захід — твердиня сексуальної свободи
На Заході цивільний шлюб практикується давно. Наприклад, за Швецією утвердилася репутація країни вільного кохання, що підтверджує статистика: у 1950 — 1967 роках кількість шлюбів у цій країні становила всього 7 на тисячу жителів, а в 1995-му зменшилася до 3,8 на те саме число шведів. Половина народжених у Швеції дітей позашлюбні.
У Німеччині цивільний шлюб теж став звичним явищем: молоді люди живуть разом 4—5 років, і тільки потім, у віці понад 30 років (зазвичай після народження дитини) вирушають оформлювати шлюбні відносини. Одинока мати у цій країні має колосальні пільги, тому не поспішає заміж.
У США цивільний шлюб — поняття правове. Жінка в цій країні завжди може подати позов про визнання співжиття шлюбом, і закон на її боці.
У Домініканській Республіці, якщо люди жили разом понад чотири роки, вони мають право на спільне майно як подружжя. А у Франції співмешканці можуть укладати пакт громадянської солідарності, в якому визначаються майнові відносини.
Що ж відбувається в Україні?
Соціологи стверджують, що якщо нинішні тенденції збережуться, то через 3—4 роки кількість пар, які живуть у цивільному шлюбі, перевищить кількість офіційно зареєстрованих.
Різні соціологічні опитування серед молоді віком від 18 до 25 років підтверджують, що близько 50% дівчат і 90% юнаків віддають перевагу не законному шлюбу, а цивільній сім’ї, вважаючи, що таким чином вони зможуть уникнути неприємностей, пов’язаних із судовими та правовими питаннями.
Сергій, студент, 24 роки:
— Я вже зустрічався з багатьма дівчатами, але ідилія зазвичай триває всього кілька місяців, і ми роз’їжджаємося так само мирно, як і зійшлися. А якби в нас був штамп у паспорті? Почався б поділ майна, судова тяганина, чвари. Цивільний шлюб заощаджує дорогоцінний час і вберігає від стресів...
Оксана, 29 років:
— Я щойно пережила неприємну і тяжку процедуру розлучення. Лаштуюся поїхати разом із дитиною за кордон, тому треба буде багато документів та довідок, у тому числі письмовий дозвіл чоловіка. Витратила безліч часу і нервів, а якихось особливих переваг від законного шлюбу не одержала...
За межами правового поля
Проте юристи стверджують протилежне: таке ставлення до офіційного шлюбу — помилкове. Оскільки цивільні відносини не визнаються законом, у разі розлучення співмешканці не мають законних прав на спільне майно. Наприклад, якщо цивільна дружина не працювала, а вела домашнє господарство, після розлучення з чоловіком вона може легко опинитися на вулиці. Недарма девіз цивільного шлюбу — з чим прийшов, з тим і пішов. У таких ситуаціях більше потерпають жінки, оскільки чоловіки заробляють гроші, на них оформляються спільна власність, житло, фірма...
У більшості країн Заходу проблеми цивільного шлюбу не існує. У законодавстві багатьох європейських країн фактичне проживання чоловіка і жінки вважається шлюбом, і реєстрація, яку проводять найчастіше лише релігійні організації, розглядається виключно як данина традиції. У нас в Україні держава давно взяла на себе функцію реєстрації шлюбних відносин.
Юрист Олена Вишняк щодня бачить цивільні подружжя, які приходять на прийом, сподіваючись відстояти свої права:
— Недавно прийнятий в Україні новий Сімейний кодекс, який набрав чинності 2004 року, захищає насамперед офіційні подружжя, кожен із яких у разі розлучення одержує половину майна і має інші права, чітко прописані законом. Що ж стосується прав цивільного подружжя, то новий Сімейний кодекс визначає цивільний шлюб як факт, що викликає юридичні наслідки стосовно майна. Потрібно тільки довести в законному порядку факт такого шлюбу. У старому Сімейному кодексі цього не було.
— Кажуть, у сусідній Росії депутати вже обговорюють ідею закону, який визначав би статус цивільного шлюбу.
— Можливо, а в нас поки що існує маса проблем із юридичними правами людей, які воліють не втягувати закон у своє особисте життя.
— Багатьох цікавлять майнові відносини між людьми. Юристи радять подбати про розподіл майна заздалегідь: вести докладну бухгалтерію, фіксувати всі витрати, покупки, а спільне майно краще оформляти в часткову або спільну власність. У такому разі є шанс відсудити своє.
— Майно в цивільному шлюбі ділиться так само, як і в законному, з одним застереженням — якщо в суді буде доведено факт співжиття. А це, що не кажіть, дуже неприємний і тривалий процес. Дехто сподівається вирішити проблему з допомогою так званого шлюбного контракту, який можна укласти до реєстрації сімейних відносин. Але річ у тому, що він набирає сили тільки після укладання офіційного шлюбу. Крім того, шлюбний контракт — дуже рідкісне явище в Україні. До речі, у новому Сімейному кодексі доходи «законних» подружніх пар поділяються на «сімейні» та «особисті» (спробуй відрізнити!). Неминуче виникає плутанина, навіть коли ділиться майно офіційно одружених людей...
Психологічні мости
Сьогодні думки українських психологів різко розділилися: одні борються за інститут цивільного шлюбу, інші гнівно його засуджують.
Перші підтверджують, що модель цивільного шлюбу розвиватиметься і стане основною в нашому суспільстві: спочатку люди довго житимуть разом і тільки після народження дитини офіційно реєструватимуться. Аргументом слугує те, що цивільні шлюби — вибір освіченого населення, тобто населення майбутнього. А для людей малоосвічених дуже важливе саме весілля як питання престижу. Прибічники вільних стосунків посилаються на те, що партнери, не пов’язані законним шлюбом, більшою мірою сприймають себе як коханці, у них сильніший сексуальний потяг, сильніше бажання спілкуватися, більше емоційних і психологічних мостів...
Ті, хто проти цивільного шлюбу, наводять свої аргументи; за неофіційну сім’ю змагаються переважно чоловіки. Побоюючись втратити незалежність, вони розхвалюють «вільні, цивілізовані стосунки, заведені в усьому світі». Жінки ж відчувають підступність вільного шлюбу.
Світлана, студентка, 22 роки:
— Я проти цивільних шлюбів тому, що для жінки це так само серйозно, як законний шлюб, а для чоловіка — просто чергова інтрижка, він не несе відповідальності за жінку, дитину, майбутню сім’ю.
Олександр, художник, 26 років:
— Ніхто не знає, чи витримають почуття тиск побуту, який, як відомо, вбиває кохання. А раптом виявиться, що ви абсолютно несумісні? Сова і жайворонок, чепурун і нечупара. Цивільний шлюб може вберегти від таких несподіванок.
Прихильники різних точок зору сходяться в одному: середня тривалість цивільного шлюбу серед українців становить чотири роки. При цьому більшість цивільних дружин (близько 90%) вважають себе заміжніми, а близько 85% цивільних чоловіків стверджують, що вони неодружені.
З віком психологія цивільних подружжів змінюється: у тих, хто прожив разом менше чотирьох років, більше шансів укласти законний шлюб, оскільки перша закоханість ще жива, а складний час притирання вони благополучно подолали. Пари, які переступили через цей термін, ризикують так ніколи й не одружитися.
Крім молодих людей, цивільними подружжями часто стають розлучені — ті, кому не пощастило в шлюбі. Вони панічно бояться реєструвати нову сім’ю.
Взаємини з державою
— Виплата допомог одиноким матерям спонукає багатьох жінок не реєструвати шлюб, — каже начальник відділу Головного управління праці і соціального захисту населення Кіровоградської облдержадміністрації Валерія Ножнова. — Сьогодні мами при народженні дитини одержують допомогу у розмірі близько 8 тис. гривень, щомісячну виплату по догляду за дитиною — близько 95 гривень, допомогу малозабезпеченій сім’ї — близько 201 гривні, допомогу для одинокої матері — від 50 до 10% прожиткового мінімуму. Досить заповнити в анкеті графу про батька дитини: «разом не живемо, спільного господарства не ведемо», і ця арифметика спрацьовує. Проте деякі види допомоги призначені саме для одиноких матерів, а не цивільних дружин. Інспектори нашого управління намагаються відстежувати реальну ситуацію, але це не завжди вдається.
Начальник відділу сім’ї і молоді Кіровоградської міської ради Людмила Дорохіна насамкінець додала: «Цивільному шлюбу як такому приділяється мало уваги. У нас працює програма «Молодь Кіровограда», в рамках якої існує підрозділ «Сімейна політика». Проте найчастіше розглядаються питання студентської сім’ї, кредитування молодої сім’ї тощо. А ось порушити питання цивільного шлюбу вдається хіба що на конкурсах «Молода сім’я», які примушують замислитися про підвищення престижу, іміджу сім’ї...»