«Дама приємної зовнішності 53-х років готова до виникнення симпатії та сексуальної прив’язаності під час щоденного вигулювання собаки. Великий пудель любить мексиканські страви, Моцарта й таємниці. Господиня любить усе те ж саме плюс спортивну ходьбу, велосипедні прогулянки й веслування на байдарці. Обидві блондинки».
Поява такого оголошення в одній з нью-йоркських газет привернула увагу не лише потенційних компаньйонів для вигулювання блондинистого пуделя, а й відомої американської журналістки Мері Блюм. Власниця телефонного номера, зазначеного в оголошенні, люб’язно погодилася зустрітися з журналісткою. «Дама приємної зовнішності» справ-ді виявилася надзвичайно привабливою розлученою жінкою, психоаналітиком за професією. Попри оптимізм і життєву кмітливість вона досить тверезо оцінює шанси зустріти свою половину. Вірніше, усвідомлює, що в її віці їх набагато менше, ніж у юності. Професіональний досвід підказує їй, що оголошення в газетах — це саме один із тих шансів, який прогаювати не варто. Проте не слід і сподіватися на безвідмовність друкованих описів про «чарівні очі, що зводять із розуму» і «божественні локони».
«Я думаю, у деяких випадках функціональний підхід має деякі переваги перед описовим», — поділилася своїми богатими міркуваннями Пет Очард, навіть не намагаючись зберегти анонімність. Навпаки, Пет висловила надію, що матеріал про неї прочитає досить інтелігентний і недостатньо закомплексований джентльмен, якому захочеться подивитися, яка із себе така нетривіальна особистість. І, до речі, коли ця журна-лістка Мері Блюм обговорювала тему з редактором, той — одружений статечний чоловік, який зовсім не реагував на всілякі сексуальні заклики, якими зазвичай буває завалений відділ оголошень, — не зміг приховати пекучого бажання взяти участь у вигулі собачки з Пет Очард. Щоправда, особливої впевненості в тому, що цікава музична й кулінарна пристрасть його простуватого боксера відповідатимуть великім претензіям таємничої блондинки у вигляді пуделя, у нього доселі не було.
Нехай не здаються кумедними його побоювання — західний люд звик потурати найменшим дивацтвам своїх чотириногих улюбленців. П’ятизіркові готелі з кімнатами відпочинку для собак, спеціальними перукарнями і навіть плавальними басейнами, які навіть за найфантастичніші чайові власникам собак відвідувати не дозволяється. Кафе, де стравами найрізноманітніших кухонь можуть насолоджуватися разом і чотириногі, й двоногі відвідувачі, користуються в Америці колосальним успіхом. Спеціальні собачі бутики повинні задовольнити будь-які собачі примхи. Навіть якщо їх озвучують власники цих собак.
Втім, Пет Очард із знанням справи каже, що люди не в змозі правильно інтерпретувати не тільки собачі переваги, а й свої власні. Любов до мексиканських страв може пояснюватися лише тим, що попередній чоловік був у захваті від китайської кухні. Такі розчарування їй не потрібні, і для вигулу свого собаки вона віддає перевагу самодостатньому, не схильному до сторонніх впливів кавалеру. Шкода, що серед тих, хто відгукнувся на її оголошення, такого поки що не знайшлося. Зате їй написав чоловік із в’язниці в Сан-Паоло, який повідомив, що мріятиме про майбутній спільний вигул собак усі 17 років, які йому ще залишилося відсидіти. Багато відгуків надійшло від тих, у кого собаки немає, але хто дуже любить «мексиканські страви», Моцарта, таємниці, спортивну ходьбу, велосипедні прогулянки й веслування на байдарці» і з задоволенням візьме участь «у процесі виникнення сексуальної симпатії». Примітно, що на кількаразові пропозиції Пет обзавестися собакою саме як приводом для спільного вигулу, претенденти відповідали, що бояться ризикувати і побоюються, що не зійдуться характерами. З собакою, а не з Пет. Як не дивно, така зворушлива турбота про «братів менших» зовсім не вразила досвідченого психоаналітика. Нехай і цілком ірраціонально, однак їй би хотілося побільше проявів подібної турботи про неї. Щоправда, у наступному рекламному оголошенні вона про це все одно не писатиме.