Дивний і багато в чому безпрецедентний хаос, який четвертий місяць панує в інфікованому коронавірусному світі, вже призвів до безлічі наслідків. Один із них - розуміння того, що порятунок тонучих - справа рук самих тонучих. У ліченій кількості держав системи медичної допомоги виявилися більш-менш адекватними викликам, а уряди продемонстрували навички та вміння кризового менеджменту. Правда, судячи з усього, нас ще чекає і друга хвиля, і, можливо, третя, а також різке зростання психічних і психосоматичних розладів обмеженого у правах населення, тож остаточні висновки можна буде зробити лише через кілька років. А поки що, в умовах провальних комунікацій на тему COVID-19, хотілося б зрозуміти, що, взагалі, відбувається.
"Якщо на клітці слона прочитаєш напис "Буйвіл", - не вір очам своїм". Ця цитата зі збірника думок і афоризмів "Плоди роздуми" Козьми Пруткова цілком могла б стати епіграфом до процесів, які спостерігаються в навколишньому середовищі. Здавалося б - весь світ, від провідних і наділених довірою до найбільш "жовтих" ЗМІ, говорить лише про вірус, і роблять це мас-медіа, буквально, розжовуючи кожен біт наявної інформації занепокоєній публіці. Чому ж тоді день у день у паралельній реальності, що складається з великої трійки YouTube, Facebook и Twitter, більшає альтернативних теорій, думок та рекомендацій, мовлених вустами авторитетних і досить заслужених фахівців, що начисто відкидають коронавірусний мейнстрим урядів і міжнародних організацій?
Одна з причин - невміння або небажання офіційних комунікаторів від влади дати чітку відповідь (навіть коли вона звучить "ми поки що не знаємо") на три головних запитання критичного аналізу - що, як і чому сталося. Відтак, багата фантазія тих, хто вважає, що за всім у світі стоять вигода і гроші, хто вірить у "світовий уряд" і всемогутність електромагнітного випромінювання малої потужності, у поєднанні з готовністю навіть колись авторитетних ЗМІ рознести будь-які версії по світу, породжують тьму теорій змови когось проти всіх. Давно конспірологія не квітнула таким пишним цвітом.
Отже, про те, хто винен. Це - уряди Китаю, США, Росії; Білл Гейтс; світовий уряд, Ротшильди та/або Сорос; виробники туалетного паперу й імбиру; фармацевтичні компанії - виробники майбутніх вакцин і, звісно ж, 3М та Аmazon. Дивно, що серед родичів працівників бактеріологічної лабораторії і "мокрого ринку" в Ухані все ще не виявили виробників масок та апаратів ШВЛ, таксистів, провайдерів Інтернету, власників ZOOM і Skype.
Особливо наголосимо, скільки фахівців із технології 5G виявилося серед лікарів. Їх приблизно стільки, скільки й спеціалістів із інфекційних захворювань серед працівників сфери телекомунікацій. Одні вважають цілком очевидним, що частоти 5G сприяють поширенню вірусу, а інші - точно знають, чим саме мають бути оснащені інфекційні відділення лікарень. Однак, попри всю широту поглядів, висловлюваних на всіх можливих платформах, слід визнати: цього разу конспірологічні теорії виникають не тільки тому, що їх автори обмотують голови фольгою в пошуках захисту від космічного випромінювання. Причина та, що меседжі, роз'яснення й рекомендації, які дають офіційні джерела, скрізь і повсюди неадекватні, суперечливі, неповні й необґрунтовані.
Згадаємо недавню історію про маски. Упродовж місяця не менше десятка разів ВООЗ, різні медичні центри та світові світила озвучували протилежні думки з приводу їх носіння, і все скінчилося тим, що маски привезли, зобов'язали їх носити і стали продавати за величезні гроші. При цьому очевидна дурість носіння маски на вулиці й на самоті або на прогулянці з родичем, з яким і так живеш разом, саме й наводить на думку про те, що це комусь потрібно.
На четвертому місяці боротьби з COVID-19 (що його одні лікарі називають просто погіршеним грипом з ускладненням у вигляді запалення легенів, а інші - всесвітнім злом, яке руйнує не тільки легені, а й серце, судини, печінку, нирки, репродуктивні органи чоловіків, Y хромосому та навіть мозок) з'ясувалося: про хворобу відомо так багато, що майже нічого. Недавно до цього процесу підключилися й дерматологи, які заявили про зв'язок цілої низки шкірних патологій із коронавірусом. Аналіз публікацій на цю тему (хоча більшість читачів не дивляться далі панічного заголовка) свідчить, що найчастіше висновки робляться на основі історій хвороби буквально кількох пацієнтів (зазвичай із букетом супутніх болячок) і є, швидше, спекуляціями, ніж встановленими фактами. Тут конспірологія виникає на етапі рекомендацій, тобто відповіді на запитання "що робити?".
Перше слово, яке прозвучить у відповідь, - вакцина. Безліч "сценаристів" і "модельєрів", які ще недавно моделювали криві нормального розподілу Гауса з різними параметрами "згладжування кривої" при неадекватних початкових даних, тепер із не меншим азартом розповідають про множинні сценарії повернення до нормального життя. Від двох місяців до двох років - такий часовий інтервал повернення усмішок на обличчя. І все залежить від вакцини. Але якщо вірус мутує, у чому начебто не сумнівається вже ніхто; якщо кількість інфікованих, але безсимптомних співгромадян, можливо, у 50–80 разів (як засвідчили останні дослідження у США) перевищує виявлених носіїв SARS-CoV-2; якщо ті, хто перехворів і одужав, не набули стійкого імунітету й серед них активно реєструються повторні зараження (це дані самої ВООЗ) - про яку вакцину, взагалі, йдеться?
Ну як тут не згадати Білла Гейтса, який щедро фінансує розробку вакцин? Можливо, все-таки слід зосередитися на розробці ефективних ліків? Адже в нинішній ситуації просто проситься на світ конспірологічна теорія про настання ери "медичної диктатури", коли щороку від кожного з нас вимагатимуть вакцинації проти чергового штаму коронавірусу (чи від будь-якої іншої інфекції), носіння біопаспорта, який перевірятимуть на кордонах. Можна тільки уявити, скільки зароблять виробники цих вакцин, якщо вакцини ці знадобляться на кожну сезонну варіацію SARS-CoV-2.
Безглуздий вигляд мають політики, що розповідають, які ліки допомагають від коронавірусу, коли тільки вони не зацікавлені у зростанні акцій компаній-виробників цих препаратів. Злочинні публічні суперечки політиків із фахівцями з приводу медичних аспектів проблеми, які межують зі спробою піару на кістках.
Не менш небезпечна тема - публічний доступ до медичних даних індивідуумів. Це вже відбувається, коли про хворобу тієї або іншої особи повідомляють у ЗМІ, а в Україні примудрилися навіть надрукувати адреси мешкання інфікованих - спасибі, що без номерів квартир і прізвищ. Нескінченне нагнітання паніки, соціальне дистанціювання і безперервне навіювання, що кожна людина - потенційна загроза, можуть мати дуже несподівані наслідки, з погляду психічних розладів. Тільки чутка про те, що в класі, де навчається ваша дитина, виявлено, хай навіть безсимптомного, носія SARS-CoV-2, може призвести до насильства - психологічного і фізичного. Хіба досвід із носіями вірусу HIV нікого нічого не навчив? Ми ж уже все це проходили. А як бути з тотальним стеженням за переміщенням населення, до якого радісно підключилися Apple і Google, і навіть додатки не полінувалися виготовити?
Конспірологія виникає там, де немає чітких відповідей на найголовніші запитання. Де закінчуються фантазії урядових структур і починається обґрунтована турбота про суспільне благо? Чому так неохоче дають роз'яснення про методику статистичної оцінки загрози, що призводить до реальних матеріальних втрат і в ряді випадків - до соціальних протестів, які вже почалися, наприклад, у США та Ізраїлі?
Імпотенція ВООЗ в організації скоординованої відповіді людства на загрозу пандемії (яку, до речі, ця сама ВООЗ оголосила, коли параметри інфікованих і загиблих навіть близько не відповідали її власним інструкціям) уже настільки очевидна, що не потребує жодних теорій - ні конспірологічних, ні фактичних. Наприклад, недавні дані, зібрані аналітичними структурами Всесвітнього економічного форуму, свідчать, що на більш-менш жорсткому карантині у світі сьогодні перебувають лише 2,6 мільярда людей, тобто тільки близько третини населення планети. І це тоді коли коронавірус є у майже 200 країнах, отже - повсюди. Але ми вже знаємо: світ єдиний, глобалізація зробила його таким, і або карантин за єдиними стандартами має бути тотальним, або він - марний. Ось у Китаї зараз відбувається повторне зараження приїжджими з Росії, то навіщо були дуже жорсткі заходи в Ухані? А якщо хтось забезпечує жорсткий карантин, викликаючи реально критичне падіння економіки, а хтось при цьому активно працює, скуповуючи активи й перетворюючи повітря на гроші, - то , мабуть, не одна конспірологічна теорія ще з'явиться на світ. Усе достеменно як із цінами на нафту, - якщо хтось опускає їх уперше в історії у глибокий мінус, то це комусь потрібно. Може, вони й за коронавірус відповідальні?
Не менш дивно й те, що справедлива боротьба з конспірологією часто стає її ж різновидом. Не можна будь-який критичний аналіз абсолютно очевидно необґрунтованих рішень (на кшталт тотальної заборони на прогулянки в парках) відразу класифікувати як спробу створити теорію змови. Уряди (будь-які) мають повноваження управляти, але в них немає монополії на істину.
Обґрунтованість рішень населенню треба роз'ясняти й вести з ним діалог, а не відмовчуватися, прикриваючи власну некомпетентність драконівськими заходами. Скільки ще має минути часу, аби рішенням президента чи уряду в країні нарешті створили експертну раду провідних вірусологів та інфекціоністів, яка на основі аналізу всіх наявних, суворо наукових і підтверджених даних сформулювала б рекомендації, котрі й стали б основою для обґрунтованих рішень? І цим людям треба гарантувати можливість дати професійну оцінку ситуації, без політичного впливу. І добре заплатити за роботу. Зробіть це прозоро й зрозуміло для третьокласника - і ніякої конспірології не виникне.
Nothing personal, just business.
Всі статті Сергія Корсунського читайте тут.