Українська земля щоразу нагадує про своє багатство і відкриває світ загадок. Унікальне озеро штучного походження із цілющими властивостями, що на Кіровоградщині, — одна з таких таємниць.
Знаходиться це озеро біля села Аліївка Олександрівського району і входить до природно-заповідної зони регіону з 1995 року. Жителі села Бандурівка, розташованого поруч, про історію появи водойми говорять, ніби 1936 року на її місці діяв кар’єр по видобутку каменю. Якось після чергового вибуху на поверхню почала бити вода і швидко наповнювати кар’єр. За десять хвилин вода піднялася на вісімдесят метрів, люди ледь устигли втекти. Уся транспортна техніка залишилися на дні.
Нині площа озера займає 1,5—2 га, і жителі прилеглих сіл називають його Скала. Лабораторні аналізи показали високий вміст у воді озера йоду, радону, брому, ізотопів водню. Кажуть, за хімічним складом вода Скали подібна байкальській, а вибухи в кар’єрі дали друге життя стародавньому джерелу Юрського періоду.
Окрім давнини походження, озеро дивує ще й цілющими властивостями. Подейкують, німці під час Другої світової війни, знаючи про лікувальні властивості Скали, вивозили її воду до Німеччини. Хоча науковці не засвідчили жодних надзвичайних особливостей озерної води, однак люди вірять у те, що бачать: Скала не раз ставала ледь не єдиним порятунком від невиліковних хвороб шкіри, опорно-рухового апарату, ревматизму. На озеро масово з’їжджаються люди із різних міст України, Росії.
Попри таку популярність, територія довкола озера геть не впорядкована. Фактично до Скали не існує під’їзної дороги, сюди ведуть лише декілька грунтових шляхів, розмитих дощовою водою. Люди, які приїздять із далеких міст або й навіть інших країн на озеро, живуть у наметах або знімають кімнати у селян. Незважаючи на масовий наплив людей, туристична інфраструктура навколо Скали допоки зовсім не розвивається.
Щодо інвесторів, то, за словами місцевих жителів, нещодавно сюди приїжджали якісь люди, розпитували, цікавилися... Однак, побачивши величезне поле «неораної» цілини, тікали. Воно й не дивно, адже територія навколо Скали — дика природа кіровоградських степів, які перебувають у вельми занехаяному стані. Тож, вочевидь, ентузіастів, котрі впорядкують землю навколо українського Байкалу, ще чекати й чекати.