Лауреат Нобелевської премії з економіки 1998 р. Амартія Сен назвав показник смертності ключовим критерієм успішності розвитку країни. Рівень смертності є віддзеркаленням здатності суспільства до трансформації наявних економічних ресурсів у найважливіший продукт - здоров'я нації. Ще важливішим є інтегрований показник середньої очікуваної тривалості життя, який вказує не лише на кількість смертей серед населення, а й на те, в якому віці сталися смерті. Цей показник часто може сказати про рівень і напрями розвитку суспільства більше, ніж складні макроекономічні показники.
ВООЗ також вважає основним глобальним індикатором здоров'я саме показник середньої очікуваної тривалості життя при народженні. В травні 2015 р. ВООЗ оприлюднила "Світовий статистичний звіт про стан здоров'я в 194 країнах світу", в якому порівняла показники тривалості життя в усіх країнах світу в 1990-му і 2013 рр.
ВООЗ зазначає, що загалом у світі за вказаний період тривалість життя зросла на шість років. Проте цей процес не був рівномірним. Тривалість життя скоротилася лише в країнах південної частини Африки (Ботсвана, Лесото, Свазіленд, ПАР і Зімбабве), що зумовлено епідемією СНІДу. Тривалість життя залишилася стабільною в трьох країнах - Чорногорії, Північній Кореї та Росії.
В Україні за період 1990–2013 рр. тривалість життя зросла лише на рік - з 70 до 71 року. Такі низькі темпи спостерігалися лише в Іраку, Гаяні, на Домініці, Кенії та Білорусі. Лише на два роки зросла тривалість життя в Казахстані, Молдові, Туркменістані й Узбекистані. В усіх інших країнах темпи зростання тривалості життя були вищими. Найвищий показник середньої очікуваної тривалості життя зафіксовано в Японії (84 роки). Слідом, з показником 83, роки йдуть Австралія, Іспанія, Італія, Сінгапур, Швейцарія.
ВООЗ також визначає показник середньої тривалості здорового життя з урахуванням того, що частину його деякі люди вимушені жити з тяжкою хворобою або травмою. В Україні в 2013 р. середня тривалість здорового життя становила 63 роки, що більше, ніж у Росії (61 рік), але менше, ніж у Гондурасі (64 роки). Найдовше здорове життя мають жителі Сінгапуру (76 років). У Північній Кореї, як і в Україні, тривалість здорового життя - 63 роки, а в Південній Кореї - 73, як в Австралії. В усіх без винятку країнах, які стали першими 15 членами Європейського Союзу, тривалість здорового життя перебуває в діапазоні 71–73 роки.
У статті 426 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС визнано, що здоров'я людини є передумовою сталого розвитку та економічного зростання. І з цього погляду найбільш цікавим є показник здоров'я чоловіків економічно активного віку. ВООЗ розраховує імовірність смерті у віці від 15 до 60 років на
1000 відповідного населення. В Україні в 2012 р. цей показник становив для чоловіків 295 на 1000, що означає, що з 10 юнаків, яким виповнилося 15 років, до 60 доживуть лише семеро. А в Ісландії цей показник становить 61 на 1000, у п'ять разів менше. Смертність чоловіків активного віку в Україні менша, ніж у більшості країн Африки, але серед усіх інших країн вона поступається лише Росії (339 на 1000), Туркменістану, Монголії, Казахстану та Білорусі (там, де охорона здоров'я побудована за системою наркома Семашка). Проте важливіше те, що в Україні смертність працездатних чоловіків у період 1990–2012 рр. зросла (з 287 до 295 на 1000), тоді як навіть у більшості країн Африки вона скоротилася. Україна входить до сумної групи країн, де чоловіки активного віку в зазначений період почали вмирати частіше. До цієї групи входять уже згадані Росія, Туркменістан, Монголія, Казахстан і Білорусь, а також країни південної Африки, Ірак, Кенія, Панама, Парагвай, Нікарагуа і Венесуела (до речі, дві останні в цей період намагалися запроваджувати в себе "соціалізм").
А ось для українських жінок у віці від 15 до 60 років імовірність смерті становила в 2013 р. лише 114 на 1000, в 2,6 разу нижче, ніж у чоловіків. Майже такий самий показник смертності мають жінки Гондурасу (120 на 1000), а от для чоловіків цей показник становить 173 на 1000, тобто на 40% менше, ніж в Україні. В усіх країнах у віковій групі 15–60 років смертність чоловіків вища, ніж смертність жінок, що зумовлено більш ризикованим і нездоровим (тютюн, алкоголь) способом життя, що більше притаманний чоловікам, ніж жінкам. Але в Україні ця різниця дуже істотна, і аж ніяк не може бути пов'язана зі станом медицини, бо чоловіки й жінки мають однаковий доступ до медичних послуг.
Але якщо не стан медицини, то що тоді впливає на тривалість життя? Чітку відповідь дає відомий економіст Лешек Бальцерович: "Ми знаємо з досвіду сучасного світу, що загальновизнані найважливіші чинники, які впливають на здоров'я, згруповані у факторах ризику. Читаючи відповідну літературу, я дійшов висновку, що відсутня будь-яка кореляція або ж, у кращому разі, є лише слабка кореляція, між витратами на лікувальну медицину і розвитком здоров'я. Це означає, що ті самі гроші, витрачені на скорочення факторів ризику, принесуть набагато більше вигоди для здоров'я. У Польщі протягом останніх років спостерігається явне поліпшення цілої низки важливих показників здоров'я. Але не варто шукати відповіді в лікувальній медицині. У Польщі спостерігається важливий парадокс: у той час, коли показники здоров'я поліпшувалися, була безліч скарг на лікувальну медицину. Причини згаданого поліпшення здоров'я у Польщі слід шукати в силах, що лежать в основі факторів ризику, таких як масова поведінка, дієта, споживання тютюну й алкоголю, а також інших аспектів способу життя".
За даними Державної служби статистики, в січні-березні 2015 р. рівень смертності в Україні (без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополя та частини зони проведення АТО) становив 15,4 на 1000 осіб наявного населення. Тобто стільки ж, як і в січні-березні 2013 р., і навіть менше, ніж у січні-березні 2014 року (16,1). Поки що смертність не зростає, але це певною мірою пов'язано з тим, що скорочення доходів населення парадоксально сприяло зменшенню впливу деяких факторів ризику: багато людей в Україні вимушено менше споживають алкоголю і тютюну; в Україні здорова їжа (з маминого села) дешевша, ніж напівфабрикати з супермаркету; люди більше рухаються, бо не мають грошей на маршрутку. Але дія всіх цих факторів лише тимчасова, і згодом ситуація може значно погіршитися.
16 квітня 2015 р. Петро Порошенко заявив, що кінцевим індикатором реформи системи охорони здоров'я має стати середня тривалість життя. Звіт ВООЗ показує, що за роки незалежності, згідно з визначеним індикатором, система працювала неефективно. Проте не варто шукати відповіді в поверненні до радянської системи, бо, по-перше, в 1970–1990 рр. середня очікувана тривалість життя в Україні теж не зросла і залишилась на рівні 70 років. По-друге, у тих країнах, що, як і Україна, зберегли основи такої системи (Росія, Білорусь, Казахстан), теж не спостерігалося зростання тривалості життя, на відміну від більшості країн світу. Характерним є приклад трьох балтійських країн, де в 1990 р. тривалість життя була такою, як в Україні, але до 2013 р. в середньому зросла на п'ять років.
Основною причиною високих рівнів тривалості здорового життя в балтійських країнах та інших державах ЄС став підхід health in all policies - "здоров'я в усіх політиках". Суть цього підходу полягає в тому, що в усіх секторах держави, ухвалюючи рішення, завжди враховують інтереси охорони здоров'я, щоб запобігти шкідливим наслідкам запропонованих заходів для здоров'я людей і досягти систематичного поліпшення здоров'я серед усіх верств населення, насамперед зменшуючи вплив усіх факторів ризику.
У статті 427 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС визначено, що "сторони обмінюються інформацією та найкращими практиками і здійснюють інші спільні заходи, в тому числі в рамках підходу "охорона здоров'я у всіх політиках" та поступової інтеграції України в європейські мережі охорони здоров'я". Звіт ВООЗ переконливо доводить: потрібно якнайшвидше переходити від обміну інформацією до спільних систематичних заходів. Інакше в наступному звіті ВООЗ Україна знову пастиме задніх, а українців у світі ще поменшає.