Як жаль, що казка ніколи не зможе стати реальністю. Як жаль, що насправді лелеки не приносять немовлят у своїх довгих дзьобиках. Якби це було так, німецький уряд розвів би багато цих вишуканих птахів, аби частіше лунали дитячі голоси в будинках німців. На жаль, на це кабінетові Ангели Меркель розраховувати не доводиться. «Німеччині потрібні діти» — не втомлюються повторювати як заклинання німецькі політики. Але народ на їхні заклики відгукуватися не квапиться.
Для збереження кількості населення Німеччини одна з десяти жінок дітородного віку повинна народити трьох дітей, решта — по двоє. Поки що ж на десять жінок припадає лише тринадцятеро дітей. За даними федерального управління статистики, у 2005 році було встановлено найнижчий рівень народжуваності в Німеччині з 1946-го — менш як 700 тис. новонароджених. Після народжувального буму шістдесятих років народжуваність у Німеччині катастрофічно впала й останніх тридцять років перебуває на досить стабільному, але низькому рівні. Позитивними змінами цієї ситуації демографи у своїх прогнозах потішити не можуть. Підтвердження цього — статистика Федерального Інституту національних досліджень. Третина дорослого населення Німеччини залишається бездітною. І дедалі більше молодих німців не хочуть мати дітей. Якщо у 1992 році таких було 10% жінок і 12% чоловіків, то торік — уже майже 15% жінок і 26% чоловіків.
Як же це? Чому в країні, котра входить у першу двадцятку за рівнем життя, народжують так мало дітей? Причин багато.
Жінки прагнуть зробити кар’єру. Багато років витрачається на освіту, потім — на самоствердження у професії. До того ж дехто взагалі не бачить для себе можливості поєднати кар’єру з вихованням дітей. Тому в середньому першу дитину німкені народжують у 29 років.
Кожна третя жінка 1965 року народження бездітна. Серед жінок із вищою освітою таких 40%. У країні на 80 тис. жителів припадає майже 5 тис. безробітних. Конкуренція висока, вимоги на ринку праці зростають. Хто хоче мати хорошу роботу, повинен бути готовим на певні жертви: переїзд в інше місто, ненормований робочий день. Крім того, у Німеччині дедалі більше людей працюють за тимчасовим контрактом, який укладається на кілька років.
Доки в мене немає постійної роботи, я не можу народити, — так думають багато жінок. І не безпідставно. Із вагітною не дуже хочуть подовжувати контракт. Побоюються, що за час декретної відпустки вона може втратити кваліфікацію.
За даними Фонду Конрада Аденауера, лише 5% німкень не працювали до народження дитини, а більшість жінок, які працювали, хотіли б повернутися на роботу. Але на 2005 рік це було реальним лише для 63% мам у західній і 75% у східній Німеччині.
Аби батьки могли спокійно вирушати на роботу, вони повинні знати, що їхні діти в надійних руках. Проблема Німеччини полягає в тому, що цих рук не вистачає. Насамперед, бракує ясел для дітей до трьох років. Тому багато сімей вдаються до послуг так званих «денних мам», які закінчили спеціальні курси. Зазвичай це жінки, котрі самі мають маленьких дітей. Але це дороге задоволення, що не кожному по кишені. Ходити на роботу, аби більшість отриманої зарплати віддавати за можливість ходити на роботу?
Якщо на сході Німеччини 98% садків працюють весь день, то на заході — лише 20%, решта дошкільних закладів приймають дітей тільки на півдня. Їхній графік роботи жодним чином не збігається з графіком роботи жінки. Що стосується учнів молодших класів, то тільки 40% школярів на сході і 5% на заході країни мають можливість відвідувати групи подовженого дня.
Причина дефіциту дитячих садків пов’язана і з традиційними уявленнями суспільства про роль жінки в сім’ї. Тривалий час вважалося: жінка повинна сидіти вдома й виховувати дітей. Дитячий садок? Ну хіба що на дві-три години, аби дитина могла поспілкуватися з іншими дітьми. Потрібно дати чоловікам можливість заробляти стільки, щоб дружина могла бути домогосподаркою. До того ж приватність сім’ї німці цінували особливо і вважали виховання дітей особистим правом. Таких переконань дотримувалися більше у ФРН, тоді як у НДР роль сім’ї у вихованні дітей, як і у всіх соціалістичних державах, мінімізувалася. Цим і пояснюється відмінність в інфраструктурі дитячих закладів між заходом та сходом Німеччини.
У західній Німеччині пропагували, особливо ХДС і ХСС, роль жінки передусім як матері і хранительки родинного вогнища. Необхідності розвивати мережу дитячих садків або груп подовженого дня не було, бо багато жінок ставали після пологів домогосподарками. Більше того, вони вбачали у цьому свій обов’язок. У німецькій мові є слово rabenmutter, що означає ворона-мати. Так називали матерів, котрі працювали. Але поступово стереотипи про місце жінки в суспільстві змінилися. А з ними — і потреби жінок та суспільства.
Німецький уряд вніс багато змін до сімейної політики. За даними тижневика Zeit, у Німеччині майже сорок різних державних інстанцій надають сім’ям приблизно сто різноманітних видів підтримки. Це пільги у системі оподаткування, щомісячні грошові виплати на дитину, якій ще не виповнилося 27 років, якщо вона навчається й не має власного доходу. Останнє нововведення — нова система декретних, проект закону про яку було ухвалено 29 вересня бундестагом. Перші 14 місяців батьки одержують 67% від останньої зарплати того, хто сидить із дитиною (максимально — 1800 євро, мінімально, для тих, хто до народження дитини не працював, — 300 євро). Батьки домовляються між собою, хто і скільки часу сидітиме вдома. Але допомога виплачується одній особі, щонайбільше, 12 місяців, потім дитину має доглядати другий із батьків. Якщо бундестаг прийме цей закон, він набере чинності з 1 січня 2007 року.
У цілому, за повідомленням міністерства фінансів, держава щорічно виділяє близько 100 мільйонів євро на сім’ї. Видів допомоги в Німеччині багато, але в них розібратися складно, тому і їх ефективність далека від бажаної. Як запитує в тій-таки газеті професор і радник міністра з питань сім’ї Урзула фон дер Ляен Штефан Гомбург: «Якщо навіть учені не можуть розібратися в цій плутанині, як тоді повинна молода пара реально оцінити державну підтримку і взяти її до уваги, плануючи сім’ю?»
Але є дослідження, що спростовують гіпотезу, нібито при ефективнішій підтримці держави в німецьких сім’ях було б більше дітей. Наприклад, за даними Інституту соціальних досліджень Forsa, лише для 29% опитаних жінок великі витрати на догляд за дитиною є перешкодою для народження дітей. І тільки 9% лякає замала кількість дитячих садків та груп подовженого дня. 44% опитаних підтвердили, що можна бути щасливими і без дітей. За опитуванням Алленсбахського інституту демографії, в ієрархії найвищих життєвих цінностей діти в німців посідають лише шосте місце.
Урзулі фон дер Ляен, яка в листопаді 2005 року стала міністром із питань сім’ї в Кабінеті Меркель, доведеться ще чимало зробити для поліпшення демографічної ситуації в країні. Але як жінка вона вже подала гідний приклад співвітчизникам. Урзула фон дер Ляен — мати сімох дітей.