«Ви почуваєтеся нещасливим? У вас депресія, вам не милий білий світ? Є чудовий спосіб поліпшити настрій: вирушайте до магазинів і купуйте нові речі. Ось побачите, вже невдовзі від вашої хандри не залишиться і сліду!» Цю пораду багато років тому дав своїм читачам знаменитий американський драматург Артур Міллер. Вдала покупка і справді здатна поліпшити настрій. Проте тут важливо не переборщити! Інакше звичка шукати втіху, купуючи нові речі, переросте в згубну пристрасть, яку на Заході називають шоппінг-синдромом, або магазиноманією.
За статистикою, на магазиноманію тією чи іншою мірою хворіють приблизно 30% людей в усьому цивілізованому світі, причому переважна більшість їх — жінки. Класичним прикладом вважається Імельда Маркос, дружина філіппінського диктатора. Тривалий час західні журналісти таврували її ганьбою за непомірну марнотратність. Уявіть собі: після повалення режиму Маркоса в покоях Імельди знайшли дві тисячі абсолютно нових, жодного разу не взутих пар черевичків! Цей факт викликав обурення громадськості. Але психологи, проаналізувавши поведінку пані Маркос, дійшли висновку, що на придбання взуттєвої колекції її штовхало не бажання смітити грішми, а неможливість втриматися від покупки. Побачивши чергову пару черевичків, вона просто втрачала контроль над собою. Саме це й є відмітною рисою магазиномана.
— Жертвами синдрому стають не лише багаті ледарки та дружини бізнесменів, а й скромні службовці з невеликим прибутком. Найчастіше купують одяг, взуття, косметику й біжутерію. Важлива навіть не вартість — вона може бути зовсім незначною, — а те, що покупки робляться практично щодня. Причому купуються речі вочевидь зайві, непотрібні. Найчастіше їх потім навіть не вдягають або вдягнуть один-два рази. Магазиномани купують не для того, щоб користуватися. Вони отримують задоволення від самого процесу купівлі, — розповідає психолог Ніна Самойленко. — Опинившись у супермаркеті чи в модному магазині, усі ми інколи відчуваємо спокусу купити ту або іншу гарну річ. Але, зваживши свої фінансові можливості, порадившись із близькими, можемо відмовитися від покупки або відкласти її на час і спокійно йдемо далі. А ось магазиноман не може відмовитися від того, що йому подобається. Він залізе в борги, спустошить родинні запаси. Це дуже схоже на наркоманію. Але ейфорія від придбання нової речі триває недовго: так само, як і від наркотику. І вже завтра знову хочеться чогось іще.
Магазиноманія — феномен із розряду психопатологій звичайного життя. До неї особливо схильні люди зі слабкою нервовою організацією. Переживши стрес, зазнавши депресії, вони шукають розради в магазинах. У групі ризику — ті, чиє особисте життя не складається чи несподівано дало тріщину. Увечері нікуди піти, і ось жінка починає навідуватись в усі супермаркети й бутики дорогою додому. Роздивляння яскравих вітрин, примірки, припасування, стояння біля дзеркала створюють ілюзію насиченого, повнокровного та красивого життя. Багатьох приводить сюди просте бажання поспілкуватися, поговорити з привітними продавцями, почути компліменти на свою адресу (обслуга дорогих магазинів уміє полестити клієнтам!), а гарний одяг, дрібнички можуть стати компенсацією за душевну порожнечу. І ось уже вільний час немислимий без візиту до крамниці.
— Щось купуючи, люди часто реалізовують свої дитячі мрії. У деяких родинах підлітків жорстко контролюють, вимагаючи звітувати за кожну витрачену копійку, забороняють купувати ті чи ті речі. Приміром, одна з пацієнток зізнавалася, що до 17-річного віку їй забороняли навіть дивитися на косметику: мама вважала, що в цьому віці ще рано фарбуватися. Якщо батьки знаходили в неї помаду або тіні для повік, то карали. Тому, поїхавши вчитися в інше місто, дівчина почала надолужувати прогаяне: щодня відвідувала косметичні відділи та скуповувала «заборонені» рум’яна, тіні для повік, туш, креми... На це йшла стипендія й усі надіслані рідними гроші. Дівчина стала заощаджувати на продуктах, жила надголодь, залізла в борги, та все ж не могла пройти спокійно повз чергову вітрину з гарною помадою чи блиском для вуст... Через кілька місяців її шафа буквально тріщала від різноманітної косметики, подруги жартували, що їй на часі відкривати салон краси вдома. Лише досвідчений фахівець зміг зупинити розвиток шоппінг-синдрому, — продовжує Н.Самойленко. — Підвищений інтерес до магазинів та покупок природний для підлітків. Придбання нових речей — і свято, і задоволення, і ознака дорослості. Не лякайтеся, якщо, отримавши невелику суму на кишенькові витрати, діти миттєво просаджують гроші на зовсім непотрібні, на ваш погляд, речі: жуйки, майки, біжутерію. Не лайте їх за поганий смак і марнотратність. Просто спокійно поясніть, що, придбавши одну річ, їм доведеться обмежити себе в чомусь іншому. Порадьте, як розподілити видану суму, аби на все вистачало. Але не вирішуйте за дитину, дайте їй змогу самостійно зробити вибір. Тоді наступного разу вона піде до магазину зі списком необхідних речей і навчиться розраховувати свої фінансові можливості.
Як же визначити, чи загрожує магазиноманія вам або комусь із близьких? Якщо ви постійно відвідуєте супермаркети, з цікавістю розглядаєте вітрини й цінники, шукаючи конкретну річ, — це свідчить не про синдром, а, швидше, про ощадливість і вміння добре орієнтуватися на ринку. Магазиномани зазвичай ходять від вітрини до вітрини без конкретної мети, просто тому, що їм подобається це заняття. І купують не необхідні речі, а зовсім непотрібні, хоча й яскраві, гарні. Насторожіться, якщо не можете зібрати гроші на велику річ, приміром комп’ютер, пральну машину, меблевий гарнітур, оскільки вони «розлітаються» на дрібнички. Якщо під час відвідин магазинів вам нестримно хочеться відкрити гаманець, а наступного ранку ви з подивом думаєте: «А навіщо ж я все це купив?» — час бити тривогу. Уже підраховано: магазиноманія може завдати сімейному бюджетові такого ж самого нищівного удару, як і наркозалежність. Тому жертвам цього синдрому потрібні групи анонімної підтримки, де вони могли б навчитися контролювати себе. На думку фахівців, немає рації утримуватися від візитів у магазини. Просто перед походом залишіть удома гроші та кредитні картки, а супутників попередьте, щоб не давали в борг, навіть якщо ви проситимете. Візьміть за правило нічого не купувати відразу ж, відкладайте покупку бодай на день. За цей час ви охолонете, зважите всі «за» та «проти» і, можливо, відмовитеся від витрат.
Але якщо такі заходи не допомагають, слід звернутися до спеціаліста. В основі магазиноманії, поза сумнівом, лежать ті або інші особистісні проблеми й комплекси. Уже помічено: чим особистість сильніша й яскравіша, тим менше залежить від вибриків моди, зовнішніх атрибутів. Певне, Імельда Маркос була вкрай невпевненою в собі жінкою, оскільки для душевного комфорту їй знадобилися дві тисячі пар черевичків. А от самодостатні, незалежні люди чудово почуваються й у старому светрі, пантофлях або кросівках. Дуже часто, знайшовши кохану людину, друга чи цікаву компанію, магазиномани геть-чисто забували про свої захоплення! Вони набували впевненості в собі і без постійних покупок.