Відчутно, відразу на чотири номери, збільшилася олімпійська програма змагань з велотреку. Відтепер їх дюжина. Не в усіх із них виступають українці. А в тих, де стартують, не завжди претендують на медалі. Однак саме в цьому виді спорту наші велосипедисти протягом низки останніх років упевнено входять до світової еліти. Йдеться насамперед про чоловічу командну гонку переслідування на 4 км.
А спочатку про вид-дебютант — жіночий гіт на 500 м. Нині в Україні лише одна-єдина, на жаль, гонщиця високого міжнародного класу — луганчанка Ірина Янович. Саме вона й виграла олімпійську ліцензію. Та ось невдача! Вже в Сіднеї Іру збила машина, і спортсменка отримала травму. Проте, долаючи біль, виступила в гіті і посіла дев’яте місце. Мужність, гідна поваги.
Якщо у своєму коронному гіті Янович була чемпіонкою Європи, то в спринті не отримувала гучних перемог. І ось на Олімпіаді домоглася в цьому виді значного успіху. Спочатку Ірина легко здолала угорку. У чвертьфіналі переконливо обіграла канадку Таню Дубнікофф, одну з найсильніших спринтерів світу. Проте потім поступилася росіянці Оксані Гришиній. І все-таки, зустрівшись у боротьбі за «бронзу» з австралійкою Мішель Ферріс, Янович, проявивши бойцівський характер, упевнено перемогла в двох заїздах.
Потім настав час гонщиків-переслідувачів. Спочатку пройшли індивідуальні заїзди на 4 км. У чвертьфінали пробилися обидва українці — Сергій Матвєєв із Київщини та кіровоградець Олександр Симоненко. Титуловані майстри, проте головних успіхів домоглися в цьому виді, виступаючи в команді. Ну а борячись із суперниками поодинці, згаданою стадією й обмежилися, посівши відповідно шосте і сьоме місця.
Виступивши в цьому номері програми, Сергій з Олександром грунтовно розім’ялися перед найважливішим стартом — командною гонкою переслідування на 4 км. Нагадаємо, що саме в ній українці в 90-ті роки неодноразово ставали призерами світових чемпіонатів, а в позаминулому сезоні виграли «золото». Безперечно, четвірка (разом із запасними) була в Сіднеї серед фаворитів. І з першого ж заїзду почала доводити обгрунтованість честолюбних намірів.
Уже в кваліфікаційних стартах наша команда показала другий час. У чвертьфіналі разом із Матвєєвим і Симоненком на дистанцію вийшли черкасець Олександр Феденко і вінничанин Сергій Чернявський. Їм протистояли голландці. Злагоджено, компактно і добре налаштований психологічно, виступаючи на машинах конструкторського бюро АНТК імені Антонова, промчав чотири кілометри український квартет. Вдалося поліпшити і свій-таки попередній час. Але ще швидше здолали дистанцію німці, чемпіони світу. І в півфіналі вони вийшли на французів, а українцям випало їхати з англійцями. Переможці цих пар гарантували собі, як мінімум, «срібло».
Далі українці блискуче переграли англійців, побивши світовий рекорд і впритул наблизившись до чотирихвилинного рубежу. Але надто багато сил віддали суперництву, у той час як німці незрівнянно легше розправилися з французами.
Вирішальний заїзд. Німецька четвірка, постійно нарощуючи швидкість, ціною світового рекорду(бар’єр чотирьох хвилин подолано!) таки перевершила суперника. І все ж віддамо належне українським гонщикам. Симоненко, Феденко, Матвєєв і Чернявський з партнерами увінчали вражаючу серію успішних сезонів олімпійським «сріблом».