Переконлива перемога киян над своїм суперником із Бельгії в Лізі чемпіонів налаштувала весь футбольний люд України на мажорний лад. Підтвердженням оптимальної форми ряду гравців «Динамо» став виграш національної команди України в Осло. Між ним і поєдинком у Брюсселі минуло сім днів. Тому дуже дивно було слухати ствердження одного з працівників тренерського штабу біло- блакитних Олексія Михайличенка, що пролунало на післяматчевій прес-конференції в Брюсселі, що, мовляв, втома багатьох гравців, у тому числі зі збірних Грузії і Білорусі, яка накопичилася, перешкоджала гостям зіграти на полі «Констант Ванден Шток» достойно. Михайличенко всіх присутніх здивував своєю початковою фразою:
— Давайте спочатку поговоримо не про результат, а безпосередньо про гру.
Фраза вбивча в плані безвідповідального популізму. Це все одно, що аналізуючи, приміром, творчість Пушкіна, говорити не про рівень його творів, а про те, як в’ються кучері, скажімо, на скронях в поета, а потім десь мимохіть згадати Онєгіна. Валерій Лобановський ще в далекі сімдесяті роки неодноразово казав: «Гра забувається, результат — залишається». Іншими словами, не мало великого значення, як здобувалася перемога. Важлива була конкретна мета. У даному випадку, метою поїздки «Динамо» до Брюсселя, треба думати, було придбання як мінімум одного очка, що давало українцям можливість створити надійний турнірний плацдарм перед приїздом до Києва голландського «ПСВ».
Можливо, негативну роль у передматчевій підготовці зіграла бельгійська преса. Вона в один голос стверджувала, що нинішній «Андерлехт» перед матчем з українцями швидше схожий на підстилку, об яку витирають бутси гранди європейського футболу. До таких європейців, на нашу радість, місцеві майстри пера віднесли динамівський клуб. Це, безсумнівно, тішило, проте вимагало підтвердження на футбольному полі. І треба сказати, уже перший акорд у динамівського «ансамблю» потряс чашу стадіону: Яшкін подав зліва кутовий, м’яч зрикошетив об чиюсь голову і підстрибнув перед Каладзе, який передчував майбутню здобич. Каха не залишив жодних шансів ні м’ячу, ні голкіперу «Андерлехта» де Вільде — 0:1.
Такий жвавий початок повинний був остудити наступальний запал бельгійців. Але, як не дивно, вони досить швидко отямилися і повели наступ на динамівські редути. Майже відразу ж з’ясувалося, що півзахисники хазяїв практично без усяких проблем переборюють середню зону оборони гостей, а потім закидають м’яч на фланги, де Крассон чи ж 20-літній Стойка без особливих проблем розправляються то з Боднаром, то з Несмачним. Двометровий чех Келлер, який не вражав цього разу своїми габаритами й активністю, виглядав на подив рухливим. Вже на другій хвилині він міг зрівняти рахунок, якби не промазав.
Рівновагу в рахунку хазяї відновили досить швидко. На 11-й хвилині після подачі кутового удару з правого флангу Шовковський зіграв непрофесіонально, відбивши м’яч так, що він влучив прямо в голову Ващука. Закон фізики невблаганно зафіксував рівновагу: взяття воріт «Динамо» — 1:1.
Приблизно до 20-ї хвилини гра йшла з рівними для обох сторін шансами, хоча незвично було бачити такий відкритий футбол у виконанні біло-блакитних. Зазвичай вони, забезпечивши безпеку власних тилів, ловлять суперника на тактичній помилці. З цією метою використовуються різкі виходи з глибини крайніх захисників, переведення м’яча в зручну для завершення атаки зону. На 19-й хвилині динамівцям удалася така атака: Яшкін із лівого флангу «вирізав» м’яч на Гусіна, а той майстерно переправляв «снаряд» у дальній кут. На жаль, поперечина...
За 15 хвилин до перерви в таборі гостей стало коїтися щось незрозуміле. Зовсім розсипалася система підстрахування. Опорні півзахисники Гусін і Хацкевич виглядали статистами в протидії з рухливими Радзинським, Стойкою, Келлером, Крассоном. Часом складалося враження, що дія відомої дітям книги «Старик Хоттабич» розігрувалася на брюссельському стадіоні. Такої неузгодженості в діях «Динамо» мені не доводилося бачити давненько. Оборону гостей зім’яли, немов «лінію Мажино»: за дев’ять хвилин — із 36-ї по 45-у у воротах «Динамо» побувало три м’ячі. Це забагато, якщо претендувати на вихід у другу фазу Ліги чемпіонів.
Практично розв’язавши питання про переможця в першому таймі, хазяї в другому діяли трохи спокійніше. Та й динамівці нехай косметично, але все ж «відремонтували» свою оборону. Налагодивши гру, кияни почали виглядати краще за суперників. І якби був у їхньому складі славнозвісний тандем Шевченко—Ребров, то бельгійці мали б масу неприємностей. На жаль, невиразна гра Деметрадзе й відсутність Шацких не дозволила гостям завдати необхідну кількість голових ударів «Андерлехту». Лише під завісу поєдинку елегантна комбінація киян завершилася точним ударом Белькевича — 2:4. А це зовсім не змінило неприємну для українських клубів традицію програвати «Андерлехту» у Брюсселі. Причому, кияни повторили результат 1992 року, а полтавська «Ворскла» через п’ять років пропустила два «сухих» м’ячі на цьому ж стадіоні від харизматичного капітана бельгійців Енцо Шифо і ще зовсім юного Аліна Стойки.
Втім, ставити крапку в цій сумній розповіді все ж ще зарано. У динамівців зберігаються шанси пробитися до наступної фази турніру. Щоправда, досі це здебільшого залежало лише від них. Нині ж, за умови вдалого виступу в матчах проти «ПСВ» і «МЮ» чимало залежатиме від розкладу поєдинків суперників. Як-то кажуть, на Бога надійся, а сам — не зівай...
До приємних новин, безсумнівно, можна віднести першу перемогу донецького «Шахтаря» у Лізі чемпіонів. Її здобули на рідному стадіоні при майже тридцяти тисячах глядачів. Гірники повністю переграли свого суперника з Праги — 2:1. Але рахунок дає лише незначне уявлення про перевагу хазяїв. Досить сказати, що по воротах «Спарти» підопічні Віктора Прокопенка завдали майже три десятки ударів, били два пенальті та, як правило, дозволяли супернику вводити м’яч у гру лише від власних воріт. Схоже, у «Шахтаря» розігрався голевий апетит...
У групі G в лідери вийшов «Манчестер Юнайтед», що переміг «ПСВ» — 3:1, а в групі В, де виступають гірники, «Арсенал» мирно розійшовся у Римі з «Лаціо», чим забезпечив собі вихід у наступний етап змагань.