Саме це промовила моя п’ятнадцятирічна небога, відповідаючи на запитання, чому сучасна молодь так полюбляє ховатися за різноманітними образами. У самої Світлани дуже багато компліментарних «персонажів» і «імен». Найстійкішим виявився, як вона каже, «нормальний вампір із веселою вдачею» Кель, у якого є не менш імпозантний ікластий друг - Вель (нік її подруги).
Класичні психологи відразу скажуть, що «нормальна людина» ніколи не ототожнюватиме себе з жодним персонажем, що це явно помилковий шлях, продиктований бажанням утекти від реального життя. Але наш світ якраз і цікавий тим, що всі ми живемо в абсолютно різних «площинах» і те, яким кожен із нас бачить навколишній світ, - насправді тільки проекція нашого внутрішнього світу. Тому немає нічого надзвичайного в тому, що старанно вибудуваний багатьма сучасними підлітками новий - «аватарний» - світ багатьох з нас застає зненацька і змушує «перезавантажитися».
Та перш ніж ми почуємо наймолодших людей і те, як психологи дивляться на цю тему, пригадаймо наших улюблених героїв кінофільмів, мультфільмів, книжок, ігрових персонажів, кумирів, на яких так хотілося бути схожими. Вони не просто так з добрими почуттями зберігаються в нашій пам’яті. І наші діти, пізнаючи себе, захоплюються супергероями, іграми, субкультурами, аніме.
Щоб з’ясувати, з ким ототожнюють себе сучасні тинейджери, ми ініціювали проведення експрес-опитування серед підлітків однієї з київських шкіл, яке здійснив шкільний психолог Володимир Лисюк. Ми попросили дітей відповісти на такі запитання.
З яким персонажем книжки/гри/фільму ви в даний період життя себе асоціюєте?
Він ваш ровесник чи старший/молодший за вас?
Чим він вас привабив?
Чи наділений він магічними здібностями?
Цей образ/персонаж якось допомагає вам у реальному житті?
Якщо так - чим саме?
На жаль, серед опитаних траплялися такі, хто відверто блазнював, були й такі, хто не завдав собі клопоту вчитатися в текст, і просто нещирі. Втім, серед вісімдесяти двох дітей, які брали участь в опитуванні (42 хлопці, 40 дівчат), відверті особистості все ж таки траплялися.
У відповіді на перше запитання хлопці писали: Джек Горобець («Пірати Карибського моря»; привабив своєю поведінкою), Нео («Матриця»; привабив своїми здібностями. У реальному житті нічим не допомагає), панда По («Кунг-фу Панда»; привабила своєю долею, але в реальності нічим не допомагає), Робін Гуд (привабив своїм характером. У реальному житті допомагає своїми діями), герой Intermezzo М.Коцюбинського («Я сам іду цим шляхом» - написав хлопець), стрілок Роланд («Темна вежа» С.Кінга; привабив своїм стилем життя, вправністю, знаннями; в реальному житті допомагає), персонаж «Сталевий Пацюк» («Сталевий Пацюк» Г.Гаррісона; привабив пригодами, небезпекою й умінням виходити зі складних ситуацій, допомагає самостійністю й умінням швидко ухвалювати рішення), Саймон (серіал «Покидьки»; весела людина, трохи допомагає в житті), Нейтон (серіал «Покидьки»), аніме «Бліч» (головний персонаж «Бліча» - 15-річний школяр Ічіго Куросакі, який випадково отримує надприродні сили богів смерті, після чого починає боротьбу зі злом. - Авт.). Ще серед хлопців виявилося два прихильники Блейда («Блейд»; привабив його стиль життя), два прихильники Гаррі Поттера (героя Д.Роулінг), який в обох випадках у реальному житті нічим не допомагає, а проте одному з хлопців подобається його погляд на життя.
Решта дітей у відповідь на це запитання або поставили прочерки, або написали імена реальних людей, серед яких були і музиканти, і футболісти, і гравці НБА, бодибілдери, актори й навіть найкращі гравці в комп’ютерні ігри. До слова, у відповіді на запитання про вік персонажа - у 23 випадках хлопці написали, що він старший за них. Лише п’ятеро юнаків сказали, що названі ними персонажі їхні ровесники, але молодшого за себе не назвав жоден із них. Інші навпроти запитання про вік героя або писали «не знаю», або давали доволі суперечливі, але дуже цікаві з психологічного погляду відповіді. Наприклад, «Він (Нео з «Матриці») мій ровесник», хоча особисто за нашими відчуттями йому років 25-27.
Утім, серед усіх відповідей найбільш «вражаючою» виявилася та, в якій хлопець написав, що йому «своїми жартами» подобається Баттхед - один з персонажів мультсеріалу «Бівіс і Баттхед». Для тих, хто не знайомий із цими підлітками, скажемо, що їхній гумор полягає «в попуску» всіх традиційних цінностей. Для цих друзів має значення тільки телик, важка музика, насильство й секс. Утім, ми не станемо розводитися на цю тему. Скажемо краще «спасибі» цьому хлопцеві за те, що він про свої уподобання написав чесніше за багатьох.
Ситуативний психологічний комфорт і порушення самоідентичності
Перш ніж навести відповіді дівчат, ми вирішили дати «психологічний вріз» і подати коментар кандидата психологічних наук, завідувача кафедри психології Київського інституту бізнесу і технологій Людмили Гридковець, яка поділилася з нами своїм професійним поглядом на те, чому для певної частини сучасних молодих людей бути просто Петею Івановим нудно.
- Тут треба вести мову про вікові категорії, - розповідає Людмила Михайлівна. - Якщо дитина захопилася якимось персонажем, то вона може деякий час асоціювати себе з ним. Але якщо місяці минають, а образ стає їй тільки ближчим - це вже порушення самоідентичності. Потреба у створенні додаткових стимулів є тільки там, де, по-перше, немає реального насиченого життя, а по-друге, якщо в дитини є відчуття самотності, відчуття покинутості. Але якщо молоді люди активно шукають себе, своє покликання і розуміють, що хоча реальне життя й важче за віртуальне, проте від цього воно не стає менш яскравим, - у них ніколи не з’являться вигадані друзі, вони не шукатимуть альтернативних засобів взаємодії з реальним світом. Ототожнення себе з якимись образами буває тоді, коли батьки не опікувалися дитиною в емоційному плані.
Нинішні діти - це діти тих дітей, чиї батьки передплачували купу садівничих журналів, аби виростити помідор чи огірок, а те, що для виховання своєї дитини їм теж варто щось прочитати, їм навіть на думку не спадало. Ця дисфункція дійшла до наших днів.
- Гаразд, як з усього цього виходити, і чи потрібно взагалі це робити?
- Однозначно тут нічого сказати не можна. Якщо батьки побачили, що це є, їм насамперед треба постаратися стати для своєї дитини другом. Якщо ж вони з якихось причин до цього не готові, нехай краще дитина асоціює себе з героєм аніме чи книжки.
- А мені так хотілося почути від вас позитив. Утім, я однаково переконана в тому, що персонажі та образи допомагають формувати своє ядро, шліфувати внутрішній стрижень...
- Знаєте, чим життя відрізняється від казки? Тим, що в ній є свої причинно-наслідкові зв’язки. Звичайно, якщо дитина в даний момент перебуває в глибокій психотравмі, персонаж може дати їй ситуативний психологічний комфорт, стати своєрідним порятунком. Але якщо він супроводжує дитину протягом тривалого часу - це означає, що дитина замість того, щоб вирішувати свої проблеми, тільки тікає від них. Вигаданий світ стає для неї більш реальним. Тому якщо в реальному житті з такою дитиною станеться біда, їй неймовірно важко з нею впоратися.
- А що ви скажете про ототожнення себе з персонажами, наділеними магічними здібностями?
- Це фактор інфантилізації. Тільки в казці можна чарівною паличкою махнути - і все в тебе буде. Але для того, щоб у реальному житті щось отримати, потрібно докласти багато зусиль. Зрештою, це може призвести до того, що людина втратить здатність насолоджувати цим світом.
Аліса, Джульєтта, Віра і Солт...
Стосовно відповідей дівчат, які брали участь в експрес-опитуванні, - вони, нам на радість, виявилися повнішими і логічнішими порівняно з відповідями хлопців. Навіть якщо школярки ставили скрізь прочерки (таких виявилося тринадцять осіб), більшість із них вважали за потрібне це пояснити. В основному «мінуси» зводилися до одного: «Я себе ні з ким не порівнюю, бо кожна людина індивідуальна. Я ні на кого не схожа». Що ж до основних відповідей - частина дівчат так само, як і хлопці, не вчиталися в текст і тому написали імена реальних співачок і акторок, які допомагають їм «створювати власний стиль, бути впевненішими в собі й не боятися осуду». Дев’ятнадцять дівчат із сорока сказали, що їхній персонаж старший за них. До ровесників «прикипіли душею» всього шість, і ще дві дівчини сказали, що асоціюють себе з молодшим персонажем. У першому випадку це керроллівська Аліса, яка привабила шістнадцятирічну школярку своєю долею, що дозволяє їй «порівнювати свої моменти життя з її і робити певні висновки». Друга п’ятнадцятирічна учениця назвала Кевіна з фільму «Один удома», оскільки так само, як і він, «любить посміятися, побешкетувати, повеселитися».
Щодо інших відповідей - прийти до загального знаменника в цій темі нам так і не вдалося. Дівчата назвали різних героїв:
Сем (фільм «Історія Попелюшки»; головна героїня привабила своєю чесністю, слухняністю, допомагає «витримувати будь-яку сімейну ситуацію, хоч би якою вона була»);
Аватар (фільм «Аватар», головний герой якого, зауважте, «мого віку», хоча дівчині 15 років);
Джульєтта («Ромео і Джульєтта» Шекспіра; привабила своєю долею і схожою життєвою ситуацією. «Читаючи її думки, я даю сама собі відповідь на запитання», - написала 16-річна учениця);
Гаррі Поттер;
чародійка Єнніфер (серія романів про відьмака А.Сапковського; привабила характером і життєвими пріоритетами. У реальності допомагає «в тих ситуаціях, коли треба мислити тверезо, не піддаватися емоціям»).
Крім того, було названо:
Грегорі Хауса, «який має інтелектуальні здібності» (серіал «Доктор Хаус»);
Віру Вороніну (серіал «Вороніни»; привабила «вмінням жити й управляти сім’єю»);
героїню фільму «27 весіль» (на запитання «Чи допомагає вона чимось вам?» учениця відповіла: «Так. Треба вміти казати «ні». У фільмі героїня вчиться це робити»);
дівчину на ім’я Холлі (книжка «P.S. Я тебе люблю» С.Ахерн; «Ми схожі характерами. У нас схожа історія. Магічними здібностями не наділена, але допомагає зрозуміти, що після закінчення життя рідної людини в мене теж є життя»);
Евелін Солт (фільм «Солт»; «Дівчина-загадка, яка шукає справедливості і бореться зі злом. Привабила стилем життя, силою, зовнішністю і хоробрістю»);
Кессі та Еффі (серіал «Молокососи»; у реальності допомагають двом подружкам робити те, що вони хочуть). Etc.
Кель і Юкі Гіо...
Коли ми розмовляли з моєю небогою про те, чому вона так само, як і більшість її подруг, ототожнює себе з чоловічими персонажами, - виразної відповіді я так і не отримала. Зате її дуже чітко сформулювала Людмила Михайлівна. І з нею не посперечаєшся - сучасне суспільство справді культивує маскулінний образ жінки, яка має бути розумною, діловою, пробивною тощо, тобто, по суті, чоловіком. І встояти під цим натиском у підлітковому віці практично неможливо, особливо якщо ти сама ще не розібралася у своїй природі.
Утім, Світлана (вона ж Кель, Морган Кейн, Тсуме, Хоцуме, Германія тощо) та її 16-річна подруга Маша (вона ж Юкі Гіо, Себастьян Мікаеліс, Тобоє, Кіара тощо) мають свій погляд на певні речі, світ, і в цьому погляді є багато цікавого.
- Ототожнення себе з якимось персонажем відбувається не тому, що ти з ним схожий характерами, - пояснює Світлана. - Буває, що дуже вразливій людині подобається більш холодний персонаж, і якщо вона себе з ним ототожнює, на ситуації, які могли б завдати їй прикрощів, вона вже не так реагує. Іноді персонаж допомагає спокійніше ставитися до невдач. Наприклад, коли згадуєш Амано, який свято вірить у свою удачу, і починаєш думати, що треба в себе вірити, - все виходить.
- Узагалі, персонажі допомагають вибудувати свою індивідуальність, - каже Маша. - Це не сліпе копіювання чиїхось рис, фраз. Якщо вони тобі близькі, вони стають частиною тебе, доповнюють. Навіть мислення стає схожим на того, з ким ти себе ототожнюєш. Наприклад, якщо я не можу на когось по-доброму дивитися, я згадую одного з персонажів аніме - Юкі Гіо, який на людей ніколи не сердиться. Мені навіть подобається саме ім’я Юкі. Воно означає сніг, а це моя улюблена погода.
- Ви обидві асоціюєте себе з чоловічими образами. Чому?
Маша. - Цікаві жіночі персонажі складно знайти. Їх завжди роблять якимись наївними, слабкими.
- Правда, що тепер молодь дедалі більше асоціює себе з персонажами, наділеними чарівництвом, точніше - якоюсь магічною силою?
Світлана. - Не знаю. Особисто я не дивлюся на те, якими силами персонаж наділений, у нього їх узагалі може не бути. Мене більше цікавить те, яка його життєва позиція, як він поводиться з іншими.
Маша. - А серед моїх друзів справді більш популярними є наділені магічними здібностями персонажі. Простих підлітків вони чомусь не дуже сприймають.
- До речі, ви напевно знаєте, що кажуть психологи з цього приводу. Ні? Що за всім цим стоїть відхід від реальності. Вони праві?
Світлана. - Якщо не брати окремих випадків, ніхто з нас не вірить у те, що навколо літають духи й дракони. Я навіть не знаю, в чому вони бачать цей відхід. Навіть якщо щось на реальність нашарувати, це просто дає змогу подивитися на речі трохи інакше. Крім того, якщо твій улюблений персонаж - письменник чи художник, ти й сам починаєш писати, малювати. І коли виявляєш, що в тебе це реально виходить, це здорово.
Маша. - До речі, сучасна наука каже, що думки матеріальні. Теорія струн - тема доповіді з математики, яку я зараз готую. Це розуміння дозволяє не рвати на собі сім шкур і не намагатися довести світу свою істину, а дивитися на життя спокійніше, просто інакше.
- Машо, Світлано, персонажі якось допомагають вам вибудовувати стосунки з протилежною статтю?
Світлана. - В якомусь сенсі так. З’являються спільні інтереси.
Маша. - Звичайно, сприймати книжки й аніме як посібники для вибудовування стосунків - це занадто. Але якщо люди протилежної статі цікавляться тим самим, чим і ти, це може бути сходинкою. Антуан де Сент-Екзюпері казав, що любити - означає не дивитися одне на одного, а дивитися в одному напрямку.
…Як бачите, навіть для того, щоб підліток зміг ототожнити себе з кимось позитивним і багатогранним, йому потрібно багато чого в собі «скопати», докласти чималих зусиль. І, напевно, не варто шукати скриньку Пандори там, де певний образ, персонаж вносить у підліткове життя горіння.