Настали останні дні серпня. Незабаром почнеться нелегка робота — вчитися в школі — однаково відповідальна і для дітей, і для батьків. Нам, мамам і татам, вельми цікаво буде дізнатися про те, які сьогодні існують моделі шкільної освіти і чим школи в різних країнах відрізняються від тієї, що свого часу відвідували ми.
Понад триста років тому на світі жив професійний педагог і нещаслива людина — Ян Амос Коменський (1592—1670). За життя доля ганяла його з місця на місце. Коменський ще в ХVII столітті докладно описав у своїх працях сучасну школу: урок, навчальний рік, чверть, дзвоник, підручник, щоденник, наочне приладдя, парту, наганяй від учителя, обов’язкові предмети для вивчення et cetera.
Гуманіст Коменський вважав людину образом Божим і був упевнений, що учень бажає пізнати про світ усе. Тому в школі «за Коменським» учителі впихали в дитину стільки знань, на скільки вистачало сил. Шкільна система, що зійшла з конвеєра в ХVII столітті, згодом зносилася. З’ясувалося, що людина — не образ Божий. Крім того, інформації про світ ставало все більше, і щоб викладати її дитині, потрібно було прив’язувати її до столу і стільця.
Зношування моделі Коменського спостерігав ще Лев Миколайович Толстой, коли помітив, що з десяти учнів правильну відповідь на питання може дати тільки один. Точність емпіричних спостережень Лева Миколайовича підтвердило опитування Інституту Геллапа 1988 року: із 10 учнів, що відвідують школу, 9 приходять туди лише для того, щоб відсидіти урок за партою і втекти.
Вся світова педагогіка ХIХ—ХХ століть намагалася у той або інший спосіб відправити модель Коменського в брухт. Це не вдалося нікому, але в Європі і США стало застосовуватися безліч паралельних педагогічних моделей.
У цьому сенсі Україна так само, як і інші країни СНД, унікальна: навіть у приватній школі і за великі гроші тут неможливо вчитися за системою іншого типу, ніж та, що була створена в ХVII столітті. На всьому просторі колишнього Союзу діють лише кілька приватних вальдорфських шкіл і Монтессорі-шкіл. І хоча в нас були цікаві «прориви» до більш сучасної педагогіки, приміром, Сухомлинський або Шаталов, проте за всієї поваги до методу і їх новацій вони так і не переросли в окрему освітню систему.
За кордоном, зокрема в США, дуже пишаються так званою школою вільного вибору. Розроблена Джоном Дьюї, вона гарна тим, що діти на початку року вибирають предмети, які протягом усього року вони обов’язково повинні будуть відвідувати. У цієї моделі, безумовно, є явні плюси, але є й один істотний мінус: сучасна суть освіти в такій школі перебуває на дуже низькому рівні. Мені випадало, за родом діяльності спілкуватися з американськими школярами. Повним потрясінням для мене було почути, що вони не знають, хто такий Марк Твен, не кажучи вже про те повне невігластво, яке вони виявляють щодо знання інших частин світу. Про європейські країни, із їхньою географією і культурою, вони мають таке саме уявлення, як про іншу Галактику.
Особливість американської школи — вузька спрямованість на свою країну, на якусь одну, максимум дві дисципліни, повна відсутність широкого діапазону знань. До останнього часу наявність знань за різними напрямками людської діяльності вважалася навіть зайвою і шкідливою. Проте криза американської школи останніх років показала, що школа вільного вибору — також не освітня панацея.
Для порівняння сучасних систем освіти в різних країнах пропоную звернути увагу на досягнення Японії. Японській системі початкової освіти всього 100 років. Наслідуючи західні зразки, у другій половині XIX століття Японія стала єдиною незахідною країною, що зуміла провести модернізацію своєї освіти, не опинившись у залежності від інших країн. Японці вибрали з різноманітних систем, що використовувалися на Заході, найбільш прийнятне, і адаптували під себе. Так, приміром, початкова школа в Японії включає крім обов’язкових уроків — математики, каліграфії, музики, японської мови і комп’ютера — ще дуже багато позакласних занять, які займають стільки ж часу, що й інші уроки. Це плавання, англійська, всілякі приватні уроки і заняття, що розвивають дитину.
Особливу увагу варто звернути на те, що в початкових школах Японії, у класах для наймолодших дітей, ще в 80-х роках впровадили комп’ютери. Практично в кожному класі є комп’ютер з підключенням до місцевої мережі і швидкісним доступом в Інтернет. Учні молодших класів, навчаючись основ користування комп’ютером, збирають інформацію через Інтернет і по мережі доповідають учителю, про що нове вони дізналися через свою домашню сторінку.
Для початкової школи розроблені спеціальні програми, що забезпечують роботу дітей у групах, спілкування їх електронною поштою з учнями інших шкіл, створення баз даних. Крім того, діти вивчають авторське право і правила використання ресурсів Інтернету. Іншими словами, вони навчаються основ використання комп’ютера як засобу одержання інформації.
Крім комп’ютерної школи в Японії процвітає методика «відкритого планування». Відкрите планування, мабуть, мрія кожного непосидька, тому що вона припускає відсутність суворого розкладу і заняття поза приміщенням. Класи в такій школі розміщуються в просторому інтер’єрі, розділеному розбірними перегородками. За такої організації навчального процесу, коли немає стін і класи між собою знаходяться в постійному зв’язку, досягається ефект товариськості і незалежності. У школі «відкритого планування» відсутні дзвоники, що повідомляють про початок або кінець занять. Японські педагоги кажуть, що відкритий простір відкриває і розуми.
Ще одна модель, яку намагаються запровадити сьогодні в Україні й Росії (правда, у старших класах), — це «школа-парк». Вчителів у цій школі сприймають більше як наставників. Вони проводять не уроки, а студії вільного відвідування. Учні гуляють школою і навідуються до різних викладачів. Такий тип навчального закладу бере початок у вільній і різновіковій середньовіковій школі, з якої пізніше, у ХIII столітті, виростили перші європейські університети. Невідомо, чи прищепиться такий тип освіти в нашій школі, але в деяких комерційних вузах він уже працює.
Зробивши цей стислий огляд існуючих моделей освіти, можна з упевненістю сказати: шкіл повинно бути багато і різних, тоді буде з чого вибрати.