Ми дивуємось успіхам скандинавських і сусідніх із ними країн, заздримо ладу та довірі в їхніх суспільствах. Але виявляється, «нордичний секрет» — зовсім не в генах, бо інакше сучасні скандинави різали б горлянки, як це любили робити їхні предки вікінги. Секрет — у системі просвіти, що називається «більдунг».
Книжка The Nordic Secret Лене Андерсен і Томаса Бйоркмана про цей феномен вийшла 2017 року і саме готується до видання українською мовою. Автори чесно зізнаються, що не той уже більдунг і нордичні суспільства вже не ті. Мовляв, час узятися за просвіту й виховання на рівні, гідному ХХІ ст., інакше ні скандинавам, ні західному світові, ні планеті загалом не впоратися з викликами глобалізації, технологізації та інформаційними війнами новітньої ери метамодерну. Для цього потрібна нова людина, яка відчувала б суспільну відповідальність уже не на національному, а на глобальному рівні, ба навіть на рівні Сонячної системи, оскільки людство простягнуло свої рученята до Місяця і Марса. Ось тому два психологи-філософи і взялися за написання книжки.
Що ж до нашої «неньки» та її нерозумних діточок, то їх чаша більдунгу оминула. Результат перед очима — всенародно обрані «антипрезидент» і «антипарламент», занепад державних інституцій, взаємна недовіра в суспільстві… Та ви все добре знаєте самі.
То що ж таке більдунг, отой епічний скарб нордичних народів?
Вас іст дас — більдунг?
У XVIII ст. нині «ідеальні» північноєвропейські країни були переважно селянськими, монархічними, відсталими та жахливо бідними. В ті часи, скажімо, у Швеції батьки могли продавати одних своїх дітей, щоби прогодувати інших, — важко повірити, чи не так? Але більдунг змінив ці країни до невпізнанності.
Більдунг — система просвітництва, побудована на філософії та психології дорослішання людини. Це процес індивідуального розвитку протягом усього життя і взяття на себе дедалі більшої особистої відповідальності перед сім’єю, друзями, співвітчизниками, суспільством, людством, земною кулею і глобальною спадщиною людства, перед майбутніми поколіннями. Інша сторона більдунгу — насолода особистими моральними й екзистенційними свободами, які дедалі більше зростають.
Ключове серед оцих гарних слів одне — «відповідальність». Усі мистецтва, науки, мораль, етика, релігія, естетика, політика, залучені до більдунгу, спрямовувалися на зростання в народі відповідальності разом із необхідними соціальними навичками, свободою думки, гідністю та «чуттям єдиної родини». 250 років тому на верхівці нордичних суспільств були люди, які з усім прагматизмом усвідомлювали, що феодальна структура ось-ось зламається, а прості люди не готові до кардинальних змін, і це загрожує нищівними потрясіннями. Пастори-візіонери, інтелігенція, письменники, політики, деякі аристократи і члени королівських родин розуміли: селяни, які невдовзі ринуть у міста, мають стати відповідальними громадянами. Що цікаво: еліта прагнула розвивати в загалу відповідальність і згуртованість, але не бажала диктувати йому, що думати чи робити. Хотіла, щоб населення ставало співавтором власного життя. Прагнула, щоб усі люди могли думати за себе і висловлювати свою позицію на щораз вищому рівні. Німецькою такий розвиток особистості назвали «більдунг».
Щоб краще збагнути цей варіант просвітництва, автори нового дослідження наводять приклад такого відомого кіноперсонажа як Форрест Гамп. Його не назвеш дуже розумною людиною, тут природа його обділила. Але він долає всі життєві випробування завдяки міцному моральному стрижневі, відкритості до світу, гідності, відповідальності та іншим корисним для оточуючих психологічним установкам. Їх і домагалися від своїх учнів «батьки» більдунгу.
Громадянин зі «шматка м’яса»
Здається, важко назвати відомих філософів, просвітників, діячів церкви, письменників та інших інтелектуалів тих часів у Європі, які стояли б осторонь більдунгу, хоча не всі вони вживали саме це слово. Ще в 1700-х роках натхнення прийшло з Великої Британії, від філософа Ентоні Шефтсбері. 1774 року Гете викликав передромантичні «Бурю і натиск» у літературі. Декларація незалежності США в 1776-му породила надії на прогрес у Європі. Французька революція 1789 року збурила сподівання на політичну свободу, але потрясла кровопролиттям і принесла розчарування. У суперечках і хаосі 1790-х німецькі мислителі розвинули романтизм. Наполеонівські війни спричинили націоналізм. Виник романтичний націоналізм — головне віяння 1810-х.
Проте у низах усе було тихо. На початку ХІХ сторіччя більшість населення не бачила далі власної родини та села й не мала уявлення про людей в інших частинах своєї країни. Більше того, не відчувала потреби в розвитку, народ треба було підштовхнути, показати людям ширший світ і глибше — їхню власну суть. Спроби робились, але…
Першим успішним народним педагогом-практиком став аж у 1780-х роках швейцарець Йоган Песталоцці. Цього ідеаліста-подвижника, який сам походив із бідноти, завжди жахали матеріальна і духовна бідність. Запалили його педагогічні праці Руссо, але спершу на практиці вони дали жахливий результат. Песталоцці досяг успіхів, лише поєднавши ті теоретизування із власними спробами та помилками. У своїй народній сільській школі він вів серйозну роботу з «головою та серцем», живучи поруч із учнями. Основою цієї просвіти були елементарні читання й письмо та нові методи сільського господарства. Але в результаті раптом відчувся економічний поступ і перетворення деяких селян на свідомих людей із простого «шматка м'яса».
Згодом завдяки німецькому ідеалізму, романтичному націоналізмові та філософії більдунгу в нордичних країнах у 1850-х роках практичний більдунг став «хітом». Але німецькі ідеали були зависокими, щоб захопити селян. Аби достукатися до простолюду, довелося спочатку на законодавчому рівні трансформувати шкільну систему Данії. Потім поети мотивами саг і лицарських подвигів розпалили романтичний націоналізм. Лишилося опустити ідеали на землю і втілити їх у життя.
Це останнє зробив Крістен Колд — справжня легенда данської та європейської педагогіки, провідник широкого і системного «народного більдунгу». Цікаво, що зусилля Колда наклалися на події громадянської війни, яка переросла у війну проти Німецької конфедерації, що окупувала «німецькомовну» частину Данії й викликала хвилю данського національного піднесення. Саме народні школи допомогли данцям виробити діяльний націоналізм.
Чи не напрошується паралель із сучасною Україною? Революція Гідності, агресія Росії, згуртування і добровільні жертви людей заради своєї країни, своєї нації. На жаль, без цілеспрямованого й масованого більдунгу та контрпропаганди все це вилилися в чергове «маємо те, що маємо».
Більдунг-просвіту перейняли інші нордичні країни. Наступні 100 років вони мирним чином перетворювалися з бідних і знедолених на найбагатші індустріально розвинені держави світу. Це дивовижна історія. Особливо у випадку з Фінляндією, яка, визволившись у 1918-му із зашморгу Росії, завдяки народному більдунгу всього за 30 років розвинулася так, що змогла вистояти проти тієї-таки Росії в Зимовій війні 1930–1940 років.
Із більдунгом були пов’язані такі неоціненні процеси як жіноча емансипація, що почалася з навчання дівчат у народних школах, робітничий рух — із кооперативів та перших профспілок, спортивний рух — із об’єднання молоді для виконання модної тоді колективної гімнастики. Усе це так чи інакше сприяло відповідальності, гуртуванню, зростанню у власних очах, відстоюванню своїх прав. Зрештою, як виявляється, саме скандинавські іммігранти-шкільники підштовхнули хвилю расового визволення у США через розвиток людської гідності в колишніх рабах.
Так психологія розвитку вплинула на спосіб життя. Це звільнило людей, підвищило очікування від себе самих і своїх політичних лідерів. Допомогло впоратися з дедалі більшою складністю життя. Дало змогу виробити здоровий націоналізм, який забезпечив високий рівень суспільної довіри. Народний більдунг — оце і є головний «нордичний секрет».
Більдунг, націоналізм і нацизм
Розмірковуючи про суспільний розвиток, ми звикли думати передусім про національні держави. Та 200 років тому інтелектуали мислили не так. Верхівка кожного суспільства мала міцніший зв’язок із верхівками інших суспільств за кордоном, ніж із біднішими від себе земляками. Нинішнє відчуття нації, завдяки якому директори й рядові працівники, професори та фермери відчувають між собою зв’язок, є винаходом 1800-х років.
Автори книжки про більдунг трактують націоналізм як позитив і себе вважають натхненними скандинавськими націоналістами. Адже коли ми рівнем свідомості та відповідальності виходимо за межі нашої родини, професійної спільноти чи парафії, першим важливим і контрольованим середовищем стає саме нація. Проблему становить лише національний шовінізм, який набирає обертів через боротьбу проти «інакших».
І тут на гадку спадає нацистська Німеччина. Як же ця нордична (слово скомпрометував Гітлер) країна, що заклала ідейні основи більдунгу, дійшла до такого життя? У цьому звинувачують Бісмарка. Щойно об’єднавши в середині ХІХ ст. Німеччину, він разом з оточенням усвідомив, що для згуртування люди мають відчути себе німцями. Але, боячись повстань, пішов авторитарним шляхом. Відкриті робітниками школи для дорослих і бібліотеки невдовзі ліквідували. Освіту для дорослих зосередили на лікнепі та професійному навчанні, про вихід свідомості на нові кола суспільної належності не йшлося. Народ зовсім не розглядався як співавтор історії, він мав слухати те, що йому казав «батько» Бісмарк.
А в 1930-х роках панівною ідеологією в Німеччині став нацизм — суміш «Бурі і натиску» Гете, романтизму Гельдерліна, націоналізму Фіхте, системи Гегеля, Вагнерових опер, надлюдини Ніцше, окультизму, колективізму, антисемітизму й нелюдських способів досягнення «ідеалів». І тісно згуртована, але позбавлена критичного мислення та власної волі нація все це проковтнула — й мало не з’їла весь світ.
Більдунг ХХІ
Якщо два століття тому величезним проривом стало усвідомлення своєї належності до нації, то нині цього, вочевидь, замало. Проблема ХХІ ст. — в тому, що багато хто не готовий ідентифікувати себе з людством, майбутніми поколіннями та планетою як такою, нести за них відповідальність, діяти в їхніх інтересах. І це тоді коли кожен «шмат м’яса» сьогодні має технічні засоби, щоб вийти на глобальний рівень і презентувати себе. Це справжній виклик для світу, і він потребує нових рішень, нового більдунгу. Від цього залежить розв’язання проблем із довкіллям, війнами, міграціями, фінансовими кризами.
Але, схоже, український «народний більдунг» (або його відсутність) навіть не до кінця ввів нас у коло належності «нація». В нас учительську професію протягом десятиліть знецінювали банальним безгрошів’ям. У нас традиційно вважали, що «головне — економіка та щоб не було війни», а не культура, духовність і навички співжиття, в результаті в нас немає економіки і є війна. У нас Революція гідності не набула розвитку через ментальний розрив між «просунутими» й «обивателями». У нас інтелектуальна еліта відірвана від загалу і від влади, натомість «народний більдунг» провадять телевізійні коміки. Терміново потрібна справжня, цікава і драйвова, культурна й духовна просвіта для найширших верств, а в умовах гібридної війни — і системна контрпропаганда, інакше страшно, і це не жарти. Негайно треба ознайомитися з чужим більдунгом, згадати своє власне просвітництво і винайти щось сучасне — на потребу дня і з перспективою на довгі десятиліття.