Невдовзі з’ясувалося, що сучасні можливості генетики дозволяють і далі досліджувати генеалогічне дерево всього людства, і генетики з ентузіазмом заходилися вивчати пряме потомство перших людей на Землі. Найфундаментальнішою працею в цій сфері вважають результати багаторічних досліджень генетиків медичної школи при університеті міста Атланта під керівництвом Дугласа Валласа. Свої генеалогічні побудови вчений обгрунтовує порівняльним вивченням мітохондріальних ДНК, які він збирає по всьому світу. Мітохондрії, дрібні внутрішньоклітинні структури, — позаядерні утворення, тож передаються з покоління в покоління лише з допомогою яйцеклітини. ДНК, що містяться в мітохондріях, у процесі статевого розмноження участі не беруть, тож автоматичної заміни половини генів у них не відбувається. У принципі, ці ДНК, які передаються тільки по материнській лінії, повинні були б залишатися незмінними ще з часів Єви. Проте насправді через численні збої, спричинені впливом на ці структури довкілля, з’явилося досить помітне розмаїття серед мітохондріальних ДНК.
Зокрема, доктору Валласу вдалося з’ясувати, що всі американські індіанці мають мітохондріальні ДНК, які належать лініям A, D, C і D. У європейців виявлено два «комплекти» мітохондріальних ліній, що дістали літерні позначення від H до K і від T до Х. В Азії найдавнішою вважають лінію М, до якої згодом приєдналися лінії E, F і G, а також лінії, характерні для американців, — від А до D. В Африці поширена одна-єдина лінія — L, яка, правда, відразу ж розпадається на три гілки, наймолодша з котрих, L3, не лише поширена в Східній Африці, а й, вірогідно, неабияк вплинула на формування азійських і європейських ліній. Загалом д-р Валлас нарахував 18 мітохондріальних ліній, розбіжності між якими виникли так давно, що дали вченим можливість припустити існування у Єви 18 дочок. При цьому дані генетичного аналізу досить точно збігаються з даними археології.
Не менш цікаві результати й іншого дослідження, присвяченого порівняльним характеристикам Y-хромосоми. Як відомо, це хромосома чоловіча, тож відстежування її еволюційних перетворень може пролити світло на структуру генеалогічного дерева людства по батьківській лінії. Такі дослідження проводять Пітер Андерхіл і Пітер Офнер у Стендфордському університеті. Їхні результати вражають не менше, ніж побудови д-ра Валласа. Зокрема, вчені дійшли висновку, що в Адама та Єви було 10 синів (хоча в Біблії згадуються лише троє). Нащадки трьох старших синів, відомих під номерами I, II і III, переважно поширилися в Африці, хоча потім представники третьої лінії мігрували в Азію, де згодом активно змішувалися з представниками інших шести ліній під час поширення останніх по всьому світу. Нащадки четвертої лінії облаштувалися переважно поблизу Японського моря, п’ятої — в Індії, шостої та дев’ятої — на території Південного Каспію. Лючія Кавалі-Сфорца, яка також працює у Стендфордському університеті, вважає, що саме «синівські» лінії найповніше узгоджуються з розмаїттям мовних груп. Утім, д-р Валлас стверджує, що з не меншим успіхом таку відповідність можна знайти і стосовно «дочірніх» ліній.
Недавно опубліковано дані, отримані групою популяційних генетиків. Відповідно до них, початкова людська популяція нараховувала близько двох тисяч осіб. І той факт, що методами порівняльного генетичного аналізу підтверджено походження всього людського роду від однієї-єдиної прародички, може свідчити, що решта сучасниць Єви загинули, так і не залишивши нащадків.