Сорок років тому мешканці села Башлики Ківерцівського району в рядах членів колгоспу імені Ватутіна сміливо крокували у світле майбутнє і свято вірили, що начальство завжди діє в інтересах людського блага. І сказало керівництво колгоспу, що треба віддати під ставки Волинському облтресту 195 гектарів землі, і всі вони за це проголосували. До речі, 130 гектарів становили сіножаті, 45 гектарів — пасовища, 2 гектари — орна земля. Ситуація типова для радянських часів, коли партія казала «треба», і їй відповідали — «єсть!».
На башликівських сінокосах виникли відомі не лише на Волині цуманські ставки. Про клопоти, які вони завдали Башликам, селяни мовчали до того часу, поки не розпаювали землі і не зник колгосп. Ось тоді й схаменулися люди, що їхні корівоньки дають по два-три літри молока, бо до випасу — 8 кілометрів (за день набігає — 32), а на одну корову в селі припадає 10 квадратних метрів пасовища. І згадали башличани, як колись добре жилося предкам, що мали чудові випаси на березі річки Путилівки. Одначе, виявилося, не повернути назад не тільки той блаженний час, а й землі, залиті водою, тобто ставки. Водні плеса наводять на сумні роздуми ще й тому, що ВАТ «Волиньрибгосп» виявилося неспроможним господарювати на колишньому рівні. Не дає ради тут і його дочірнє підприємство «Рибгосп «Цумань». Риба у ставках виростає здебільшого на природних кормах, ремонтних та очищувальних робіт водойми не бачили давно. І не дивно, що в деяких ставках вода настільки застояна, що змінила колір, стала зелена. Чи не тому риба уражена грибковими захворюваннями? Одначе вона для власників ставків — товар невисокої собівартості, що дає прибутки. А місцеве населення — щось другорядне. Як, зрештою, і факт, що рік тому Дубищенська сільрада не погодила рішення про надання ВАТ «Волиньрибгосп» у користування цих ставків дочірньому підприємству «Рибгосп «Цумань».
Про ситуацію в заплаві річки Путилівка біля села Башлики знають на всіх владних рівнях. Одначе навіть Генпрокуратура неспроможна допомогти селянам. Можливо, тому, що тактику місцеві жителі вибрали непідходящу: пішли шляхом паперової війни з чиновниками, аби довести незаконність побудови ставків 40 років тому, незаконне використання водойм на даний час, більше того — вимагають вилучити землі водного фонду ДП «Рибгосп «Цумань» і передати їх місцевій сільраді. Такі вимоги підписали 560 чоловік із числа дорослого населення, а це — потужна сила. Однак вилучити землі у рибгоспу складно. Тому на районному й обласному рівнях зайшла мова про охорону земель від водної ерозії, захисту села від підтоплення та процесів руйнування. І в цьому напрямку — непочатий край роботи, яка невідомо чи завершиться за життя теперішніх мешканців Башликів.
Під впливом безгосподарності околиці села зазнали змін. Непривабливим став навіть рельєф. Окремі будівлі просіли і дали тріщини. В льохах цілорічно хлюпає вода, тому селяни змушені користуватися підвісними полицями, на які насипають картоплю, буряки. Можна спостерігати дивне явище — під картоплею чорна темінь води. Городи деяких башличан тепер закінчуються не зеленню луків — рілля несподівано обривається, зникає у своєрідних ярах, котрі виникли з волі людини, що підкорила Путилівку.
Видовище на берегах Путилівки було б іще жахливішим, якби цей процес не припинився. Люди змушені були піти до голови облдержадміністрації Анатолія Француза, котрий сам побував у селі і пересвідчився у бідах башличан. Здається, трагічної розв’язки уникнули. Віднині господарі ставків не наповнюють, вода у них на гранично допустимому рівні, а місцеве населення вже не штурмує рибну охорону, аби зруйнувати річкову загату, інакше знову буде біда — вода наповнить рукотворне русло, а потім — пасовище, підступить до самих осель.
Тепер Башлики живуть ніби на бомбі сповільненої дії. Коли вона вибухне, невідомо. А хто, наприклад, заборонить місцевим дітлахам купатися у спеку в ставках, хоч ця справа й небезпечна? В стоячій воді були і є збудники хвороб. Так само, як і в грунті. Башличани з екологічними негараздами пов’язують і загибель корів від мотилиці (фасціольоз) і неодноразові зараження жовтухою дітей, що відгукнулися аж в Цумані, бо до цього селища тягнуться ставки. Минулої осені в Цумані через жовтуху «закрили» цілі шкільні класи.
Наразі селяни шукають «дідову правду», і вдоволені лише тим, що немає силового протистояння, яке було два роки тому, коли не дали рибгоспові перекрити річку Путилівку для наповнення ставків. Пристрасті вщухли, бо рибгосп «затамував дихання». Навести порядок для належного вирощування риби — питання надто складне, без капіталовкладень не обійтися. І все ж виживати доводиться саме башличанам. І не тому, що вони не милуються мальовничими краєвидами.
Село має працьовитих людей, високу народжуваність, за внутрішнім резервом — доволі перспективне. Ось тільки поблизу заплави Путилівки колодязна вода не те що несмачна, а просто гірка. Можливо, то земна гіркота, а не підвищений вміст нітратів, як кажуть фахівці, через що вода непридатна для вживання. Цю воду башличани здебільшого використовують для господарських потреб, у тому числі напувають худобу. Найчастіше якість води поліпшують… хлоруванням. Наскільки це ефективно, можна лише здогадуватися. Нижче колодязів із такою водою — з боку Путилівки, замуленої та згвалтованої — завмерло сільське кладовище. Мертвим не гірко і не соромно. А живим?!