Популярність водного туризму, як і туризму взагалі, зростає в усьому світі. Якщо 1998 року цьому виду активного відпочинку віддали перевагу 8 мільйонів чоловік, то до 2004 року, за прогнозами Всесвітньої туристської організації, їх кількість збільшиться до 11,5 мільйона. Навіть такий дорогий вид водного туризму, як яхтинг, приваблює дедалі більше шанувальників. І що розвиненіша країна, то їх більше.
До розвинених країн Україна, на жаль, не належить. Зате вона має прекрасні водні ресурси практично у всіх регіонах. З півдня вона омивається Чорним й Азовським морями. Довжина берегової лінії тут становить близько 2 тисяч кілометрів, і добра її половина придатна для туристичних цілей. До басейну цих морів відноситься більшість із понад 70 тисяч українських річок і струмків. Басейн Дніпра охоплює майже половину території країни. Крім того, в Україні налічується понад 3 тисячі природних озер і 22 тисячі штучних водойм. Разом з унікальною природою, сприятливим кліматом, мальовничими пейзажами, містами і селами, що мають багатовікову історію та культуру, все надзвичайно приваблює закордонних аматорів яхтового туризму.
Доказом того, що в цьому твердженні бажане не видається за дійсне, є досвід співробітництва наших чорноморських яхтсменів зі стамбульською Атакей-мариною у проведенні міжнародного вітрильного ралі КАЙРА. Як розповідає президент Асоціації яхтсменів Чорного моря Ігор Петров, багато учасників цього ралі раніше ходили маршрутами Адріатики та Середземного моря. Але повторювати з року в рік знайомі шляхи їм незабаром набридло, і тоді було прийняте рішення ввійти в Чорне море. Командор ралі, відомий турецький бізнесмен Тіоман Арсай запропонував Ігорю Петрову ввійти в організаційний комітет і допомогти у проведенні ралі за маршрутом Стамбул — Крим. Чи треба говорити, з яким ентузіазмом відгукнулися наші яхтсмени, котрі здавна плекали мрію затягти до своїх берегів зарубіжних колег, зацікавити їх можливістю розвивати яхтовий туризм в українських водах? Вже в першому ралі, що відбулося 1997 року, брали участь судна з 17 країн. А потім кількість бажаючих стала зростати настільки стрімко, що цього року оргкомітет був змушений обмежувати коло учасників. І це попри те, що в українських територіальних водах яхтовий туризм автоматично переходить у розряд екстремальних видів спорту. Адже тільки під час проходження прикордонного і митного контролю на борт легкого суденця піднімається в цілому до 40 представників відповідних служб. Та й нерозвиненість вітчизняної інфраструктури для обслуговування яхт і їх екіпажів сприяє стрімкому підвищенню рівня адреналіну в крові.
Якщо врахувати, що в Туреччині, яка тільки-но створює структуру яхтового туризму, галузь щорічно приносить уже понад 2 мільярди доларів США, то напрошується висновок, що нехтувати його розвитком у нас щонайменше нерозумно.
Найбільший ентузіазм щодо привернення загальної уваги до проблем яхтового туризму, як завжди, виявляє громадськість, насамперед Асоціація яхтсменів Чорного моря та Федерація вітрильного спорту України. Діьову підтримку їм надають Держмолодьспорттуризм, а також Державний департамент туризму. Але останнє слово за вищими органами влади, бо багато рішень вимагають ухвалення на законодавчому рівні. Претендуючи на місце в європейському співтоваристві, варто знати, які там існують правила, і грати відповідно до них.
У всьому світі, наприклад, існує таке поняття, як транзитний лот.
Це означає, що капітан будь-якої яхти, що приходить у порт країни, заповнює лише один документ, який дозволяє судну в будь-який час доби безперешкодно пересуватись у територіальних водах країни перебування протягом трьох місяців. Перед українським же законом усі рівні. Тобто йому байдуже, ідеться про великовантажне судно чи крихітну яхту, і капітану доводиться заповнювати цілий ряд декларацій — генеральну, пасажирську, вантажну — про відсутність зброї, наркотиків, про суднові запаси...
Друга неодмінна умова — створення яхтової лоції України і правил плавання яхт у її внутрішніх і територіальних водах. Власне, така робота вже проводилася, але організована вона була усе тією ж турецькою Атакей-мариною. Англійська яхта «Окура», власниками якої є подружжя Арчі і Дорін Аннан, пройшла від Феодосії до Ізмаїла, відвідавши 50 портів. До речі, це була перша іноземна яхта, якій Митний комітет України дозволив каботажне плавання в наших водах. За матеріалами цієї експедиції в Туреччині була видана книга-путівник англійською мовою з описом гаваней і яхтових стоянок України на цьому маршруті, фотографіями і картами підходів. У ній представлені плани якірних стоянок, системи зв’язку з береговою владою, системи отримання оповіщення, визначні пам’ятки й місця, які було б цікаво відвідати. Але в путівнику відсутня інформація про ріки України. Тому федерації вітрильного спорту Києва й Київської області проводять експедицію «Славутич» щоб зібрати відомості про річку Дніпро для яхтової лоції України.
У червні за підтримки Держмолодьспорттуризму Асоціація яхтсменів Чорного моря провела в Севастополі вітрильну конференцію «Крим збирає друзів», де були розглянуті пропозиції з розвитку вітчизняного яхтового туризму, а також був розглянутий і схвалений проект правил плавання у внутрішніх водах і територіальному морі України, який тепер перебуває на узгодженні з зацікавленими відомствами.
Зараз за активної участі Державного департаменту туризму, його директора Анатолія Матвієнка розробляється концепція розвитку яхтового туризму як складової комплексної програми розвитку туризму в Україні.
Ці заходи, розроблені з урахуванням законодавства України, міжнародного досвіду розробки та реалізації інвестиційних проектів, дозволять залучити інвестиції у цю престижну галузь, створити сучасну інфраструктуру і туристичний продукт нової якості, що в остаточному підсумку сприятиме динамічному розвитку економіки країни, відродженню наукових, дослідницьких і виробничих підприємств, створенню нових робочих місць. Державна підтримка цих заходів є необхідною умовою їх реалізації.
Однак доля яхтового туризму в Україні залежить не тільки від зусиль громадськості і держорганів. Важлива роль у його розвитку належить вітчизняним підприємцям, що повинні нарешті усвідомити перспективність інвестицій у цю галузь. Адже досвід тієї ж Туреччини свідчить, що за дохідністю яхтовий туризм уже залишив позаду туризм готельний і продовжує йти вперед.
Так, морська марина (паркінг для яхт) — споруда недешева. Її будівництво, залежно від інфраструктури, обходиться в 1—4 млн. доларів і більше. Але за 6—8 років витрати повністю окупляться, гарантія чому — 700 тисяч яхт, що заполонили Середземне море. Їхні власники не забаряться з’явитися біля чорноморських берегів, тільки-но тут будуть створені відповідні умови. У розвитку яхтового туризму в Україні дуже зацікавлена Туреччина, для якої вигідне транзитне обслуговування яхтсменів, що прямують до наших берегів. Тим більше, що зараз іде інтенсивне розкручування програми переходу з Балтійського моря через Кільський канал, Дунай у Чорне море і далі в Середземне. Проект зацікавив німців, голландців, датчан і навіть норвежців, які, проходячи новим маршрутом, неодмінно захочуть ознайомитися з визначними пам’ятками країн Чорноморського басейну. І та з них, яка першою почне створювати марини, буде у виграші.