Ставлення до сексу в суспільстві не складно з’ясувати, проглянувши кілька ліричних чи мелодраматичних фільмів. Багато хто пам’ятає, що в радянські часи еротики, а тим більше сексу на екранах не було, що цілком відбивало і ставлення тодішнього суспільства до такого типу людських взаємин. Найменший натяк на сексуальні стосунки суворо карався, причому не лише суспільною мораллю, а й представниками влади.
Якщо дівчина, скажімо, наприкінці 50-х років йшла по Хрещатику у легкому сарафані, то до неї цілком ймовірно міг підійти міліціонер і зажадати, щоб вона вдягла кофточку — у противному разі така «розпуста» тягла на «неналежну поведінку в громадському місці». Про те, щоб пройтися, обійнявшись, чи (який жах!) поцілуватися на очах у всіх, не могло бути й мови. Так само й герої фільмів: їм дозволялося лише гуляти при місяці, зворушливо тримати один одного за руку і цнотливо цілуватися. Причому, якщо героям було за тридцять, то й останнє їм дозволялося «зі скрипом». Сорокарічні і зовсім могли дозволити собі лише дивитися один на одного з душевним трепетом.
Подібні пуританські звичаї — «після сорока годі займатися «дурницями» — панували в суспільстві буквально донедавна. Однак, якщо стосовно сорокарічних і навіть п’ятдесятирічних вони змінилися, то стосовно людей старшого віку продовжує існувати певне табу.
Американські вчені старанно вивчили питання сексу у людей похилого віку і дійшли висновку, що в суспільній моралі старики посідають становище між національними і сексуальними меншинами. Психологи і сексопатологи навіть вигадали спеціальний термін — агеїзм, що позначає негативне ставлення суспільства до кохання і сексу. Навіть у такому сексуально «просунутому» суспільстві, як американське, багато хто думає, що коли старий, то про який секс може йти мова?
Опитування молодих людей і студентів у США показало, що більшість із них навіть не підозрюють про сексуальне життя пенсіонерів або вважають його можливим не частіше разу на місяць. Суспільство вважає, що люди похилого віку не можуть і не повинні займатися сексом.
Що «не повинні» — із цим можна ще посперечатися, а от щодо «не можуть» є серйозні заперечення. Всупереч узвичаєній думці, що після шістдесяти сексу немає, люди похилого віку чудово на цьому розуміються. Як показали дослідження американських учених, у багатьох пенсіонерів сексуальні стосунки набагато стабільніші і частіші, аніж у 18—20-річних.
Старіння саме по собі не знижує статевого потягу. Проблеми із сексом у людей похилого віку виникають не від похилого віку, а від хвороб. У чоловіків — це проблеми з передміхуровою залозою, кровоносними судинами і, як наслідок цього, з ерекцією. 35% чоловіків після 60-ти відчувають такі проблеми, а після 70-ти їхнє число зростає майже вдвічі. У жінок — це клімакс, падіння рівня статевих гормонів.
В «елегантному» віці людей турбує радикуліт, остеохондроз, гіпертонія та інші болячки, маючи які, будь-який молодий забуде про радості сексу і почне мріяти хоч один раз спокійно виспатися. Саме через хвороби 20% чоловіків і 33% жінок після 65 років геть перестають вступати в сексуальні стосунки зі своїми половинами. Проте якщо людина продовжує займатися спортом, стежити за своїм здоров’ям, то й у 70, і в 80 років вона цілком може зберегти сексуальну активність і привабливість.
За даними цих же досліджень, понад 40% людей похилого віку у віці 60—75 років продовжують вести активне сексуальне життя. У багатьох із них воно не закінчується і через десять років, а в декого зберігається до останніх днів життя. Секрет, запевняють деякі сексопатологи, простий: щоб не втратити здатність до сексуального життя, потрібно частіше «цим» займатися. Багато членів подружжя, котрі зуміли пронести через усе життя кохання і ніжність один до одного, продовжують і в похилі роки вести подружнє життя у всій його повноті.