Вихідний. Сонце пече немилосердно. На пляжі яблуку нема де впасти. Малюк років п’яти із розбігу шубовснув в озеро. Тримається на воді впевнено й намагається заплисти якнайдалі. «Дивися, як хлопчик добре плаває, — чую коментар тата, звернений до сина, — а ти досі не вмієш і в воду тебе не заженеш. Чоловік повинен уміти плавати». Малюк, не звертаючи уваги на зауваження батька, продовжує зосереджено будувати фортеці з піску. Але, стомлений сонцем, татусь не вгамовується. Він рішуче тягне дитину «скупнутися». Той приречено підкоряється, хоча водні процедури йому явно не до душі.
Як же зробити так, щоб ваша дитина не боялася води? Чи треба навчати дітей плавання з грудного віку? Чи варто це робити самим чи краще довіритися фахівцеві? Безперечно одне: плавання — один із найкорисніших видів спорту.
— Якщо ви вирішили займатися з новонародженим плаванням, передусім проконсультуйтеся з фахівцями, — радить педіатр Ірина Борщова. — Малюка має оглянути невролог. Не рекомендується займатися плаванням при легеневих і серцево-судинних захворюваннях. Якщо ж дитина здорова, розпочинати заняття можна, щойно заживе пупкова ранка. Перші кілька уроків проводить інструктор із дитячої поліклініки, потім батьки за бажання можуть самі продовжити процедури. Найкращий час для цього — ранкові години між годівлею. Не рекомендується плавати після їжі, натщесерце й перед нічним сном.
Багато дітей не люблять і бояться, коли вода потрапляє в очі. Тому нізащо не хочуть занурюватись у воду з головою. Умовляння й погрози не допоможуть. Розкидайте на дні ванної 2—3 нові чи найулюбленіші іграшки. Запропонуйте дитині дістати їх. Зробіть вдих, затримайте дихання, разом опустіть голови в воду, відкрийте очі за заздалегідь обраним сигналом, приміром, потиском руки, і наперегони зберіть іграшки. Коли малюк виросте з домашньої ванни, заняття можна продовжити в басейні дитячої поліклініки.
— Чи боятиметься дитина води, залежить від багатьох чинників, — продовжує Ірина Олександрівна. — У мене є щодо цього своя теорія, грунтована виключно на моїх власних спостереженнях. Передусім чимало залежить від внутрішньоутробного розвитку плоду, спадкоємності й пологів. Нині активно розглядається концепція формування пологових матриць. Перша матриця формується в дитини ще в утробі матері (коли відбувається безпосередній зв’язок між мамою й малюком). Друга — під час початку пологової діяльності, коли плід виганяється з лона матері. Третя — в момент пологів, під час проходження через пологові шляхи. І четверта — безпосередньо при народженні. Якщо порушено процеси формування цих матриць, згодом можливі різноманітні відхилення. Так, у дітей, котрі перенесли кисневе голодування (гіпоксію), може виникнути страх глибини, боязнь потонути. У мене були проблемні пологи з першим сином. Ми почали займатися плаванням, коли йому виповнилося два тижні від народження. Нині йому сім років. Він чудово плаває в басейні, але боїться відкритих водойм. А донька, котра народилася без проблем і плаває також із дитинства, у свої три роки сміливо допливає з татком до буя. Початкові умови, за винятком моменту пологів, у них були однакові. Тобто все дуже індивідуально. Я консультувалася з психологом, але той порадив залишити дитину в спокої. Головне — син уміє плавати, і з віком страхи можуть минутися самі по собі.
Дитячі тренери з плавання вважають, якщо дитина до 4—6 років не навчилася плавати, нічого страшного в цьому немає. У такому віці малюкам досить звичайного контакту з водою з використанням підтримуючих засобів (надувних і пінопластових іграшок, жилетів і нарукавників). А от гумовий надувний круг використовувати не рекомендується. Оскільки в ньому дитина перебуває у вертикальному положенні, і потім дуже складно навчити малюка лежати на воді. Не треба прагнути навчити його кроля та брасу самостійно, якщо ви самі не знаєте, як правильно це робити. Тим паче, коли у вас не вистачає на це терпіння. Такі експерименти можуть закінчитися тим, що ви лише нашкодите своєму чаду й острах води закріпиться в нього у свідомості. А найкращий вік для навчання плавання, на думку фахівців, — шість-сім років.
Якщо ви все-таки зважитеся самостійно займатися з малюком, розпочніть із «ознайомлення з водою». Покажіть йому черепашки на дні, плаваючих мальків, водорості. Візьміть його за руку й, не поспішаючи, ввійдіть у воду. Усі вправи робіть на мілкому, рівному місці й лише в бік берега. Вода має бути не вище рівня грудей дитини. Тривалість занять поступово збільшуйте від 10—15 до 20—25 хвилин.
Послідовність навчання така: спочатку необхідно домогтися правильного положення тіла під час плавання. Потім освоюйте рухи ніг (на місці, із дошкою, під час плавання). Після закріплення навичок рухів ніг переходьте до вивчення гребка рукою. Остання стадія — закріплення навичок узгодженого руху рук і ніг, із правильним диханням. У кожну з описаних вправ необхідно включати тренування дихання.
Не допускайте переохолодження. Щойно помітили бодай одну з його ознак — гусяча шкіра, озноб, посиніння губ, негайно виведіть дитину на берег, насухо розітріть махровим рушником. Навіть коли малюк засвоїть основні рухи й навчиться впевнено триматися на воді, не залишайте його без нагляду! І пам’ятайте, водні процедури мають приносити дітям лише позитивні емоції.