Як відомо, національна збірна України з футболу досі зберігає шанси на виступ у фіналі чемпіонату світу в Кореї та Японії (або в Японії та Кореї, на чому наполягають, як ви розумієте, японці). Нашим футболістам необхідно усього лише обов’язково виграти три матчі, що залишилися, зі збірними командами Білорусі, Вірменії та Польщі, і тоді... А що буде «тоді», ми недавно побачили на екранах телевізорів. Річ у тім, що юніорська збірна двадцятирічних українських футболістів уже відіграла фінальну стадію свого чемпіонату світу в Аргентині і зуміла, усупереч очікуванням, вийти з групового турніру в 1/8 фіналу, де, на жаль, програла у важкій боротьбі команді Парагваю.
Чому навчив нашу юніорську команду цей прекрасний турнір і чому він може навчити національну збірну України, якщо вона все ж доможеться виходу у фінальну частину дорослого чемпіонату світу?
Напевно, для наших гравців не буде сюрпризом упереджене ставлення суддів до української збірної. Його завжди можна очікувати, а інакше чим би ми ще виправдовували наші невдачі на вищому рівні, які набагато перевищують наші успіхи? І в матчі з Парагваєм, де вирішувався вихід у чвертьфінал, судді серйозно схибили на користь Парагваю лише раз — перший гол у ворота збірної України, який певною мірою визначив подальші неприємності, було забито з досить чіткого офсайду, який бачили всі, окрім арбітра в полі й судді на лінії з прапорцем. Ось цей прапорець навіть не поворухнувся. Напевно, нашій дорослій збірній треба не забувати про можливість от такого швидкого голу у свої ворота і навчитися щось робити в подальші більш аніж півтора тайми, щоб не програти.
Національній команді не завадило б мати у своєму складі гравців, таких, як юні Стоян, Симоненко, Шершун, Бєлік і Данилевський, котрі вміють сильним ударом здалеку поставити в безвихідь воротаря суперників. При цьому головний тренер юніорів Анатолій Крощенко все ж вважає за необхідне розучувати зі своїми гравцями якісь комбінації при виконанні стандартних положень. А гравці нашої національної збірної луплять при цьому в стінку, вище стінки, вище воріт...
Ще один урок. Не варто спокушатися тим, що вам трапилася в
1/8 фіналу команда Парагваю, а не Бразилії. Як з’ясувалося, надалі команда Парагваю вийшла в півфінал, а команда Бразилії — ні. Слабких у фіналі чемпіонату світу не буває, тим більше — слабких в одному конкретному матчі, коли кожний може зібрати всі сили для єдиної перемоги.
Зрозуміло, окрім суддівських жартів, треба бути готовим до брудної грубої гри, до того, що тебе не лише вдарять ліктем в обличчя, як це зробив Гонсалес із Симоненком.
І добре б мати в складі національної збірної такого гравця, котрий зумів би забити гол у неймовірній ситуації, коли таке неможливо собі й уявити — як це зробив Бєлік із «Шахтаря», вліпив два голи в падінні через себе. Тобто ясно, що до національної команди він ще не «доріс», та невже в Україні не знайдеться гравця старшого, здатного робити дива в екстремальних ситуаціях?
І ще я поздоровляю юніорську збірну України з чудовим виступом у неймовірно важкому для неї турнірі на чужому і далекому континенті. І бажаю національній збірній не лише пробитися у фінал чемпіонату світу, а й на іншому кінці нашої планети показати не гірший результат, аніж її дуже молоді наступники.
А в півфіналах юніорського чемпіонату світу грали Аргентина — Парагвай і Єгипет — Гана. До фіналу вийшли команда Аргентини та Гани.