Винахідник і «фальшивомонетник» Олександр Єкімовських |
Генеральний директор власної фірми «Львівські сувеніри» Олександр Єкімовських точно відповідає образу справжнього винахідника. Говорить швидко, завжди має купу ідей, проектів та планів їх втілення, а самі ці ідеї та рішення приходять до нього, як і годиться, уві сні. Він по-своєму бачить світ і помічає те, на що інші не звертають уваги, і не лише у технічній сфері. Завдяки одному з його винаходів — «теплогенератору Єкімовських» — країна, на думку винахідника, може зекономити на газі щонайменше 20 мільярдів гривень! Та теплогенератор — тільки один із багатьох його винаходів…
— Пане Олександре, кажуть, ваше хобі — сувеніри?
— Так. Копіювання орденів, монет, медалей, печаток, зброї. У давнину я, напевне, був би фальшивомонетником (сміється).
Я народився і виріс у Свердловську (нині — Єкатеринбург), у шкільні роки постійно був призером художніх виставок. Навіть у Владивостоці, в армії, я організував навчальні майстерні, де виготовляли сувеніри. Після армії переїхав до Львова.
З 1977 року працював у Львові на залізниці, але хобі не полишив. Довелося поєднувати це все ще й з оперативною роботою. В комітеті комсомолу мені дали «навантаження» — утворити оперзагін по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності.
— І ви взялися за це з ентузіазмом…
— Створений мною оперзагін існував 10 років, його відзначали як найкращий в Україні і СРСР. Про нас тоді писали всі ЗМІ.
Може, я так і залишився б «грозою» для розкрадачів, якби не драматичний випадок. Під час одного із затримань у 1985 році я п’ять кілометрів проїхав, вчепившись у дах автомобіля порушників. Коли автомобіль загальмував, злетів на землю і сильно забився. Лікарі виявили струс мозку, втрату пам’яті і часткову втрату зору.
— Але це, як виявилося, був саме той випадок, коли лиха без добра не буває…
— Лікарям вдалося відновити пам’ять, хоча спершу побоювалися, що все закінчиться деградацією — найімовірніший наслідок таких травм. Але в моєму випадку сталося навпаки. Саме тоді я, скажімо так, прокинувся винахідником.
Мені перепало більше, аніж Ньютону від яблука. Довелося оформляти інвалідність і займатися тим, що раніше вважав за хобі, — сувенірами і винаходами.
У 1989 р. я заснував сувенірне виробництво у складі радянсько-польського підприємства «УКРАПОЛ». Це було перше спільне радянсько-польське СП в СРСР! У лютому 1991 року з’явилася фірма «Львівські сувеніри», я й досі є її генеральним директором.
Ми виготовляли настільки точні копії, що у середньовіччі мене б таки спалили на вогнищі. Монети, рідкісні медалі, печатки та зброя — у металі й кераміці, —раритетні речі з Ермітажу я зробив дешевими, доступними для кожного.
— Вічний двигун — мрію кожного винахідника — не майстрували?
— Майстрував! Зупинив через рік. Окрім того, у 1996 р. я винайшов спосіб репродукування за допомогою принтера фресок, які витримають стовідсоткову вологість та різницю температур від мінус 30 до плюс 130 градусів за Цельсієм протягом 100 років. Це моє ноу-хау, яке досі не має аналогів у світі! Того ж року я винайшов спосіб — знову ноу-хау — переносити принтерну фарбу на будь-яку рельєфну та сферичну поверхню. Мої «фрески» в десять разів дешевші, ніж у Європі.
Під час приїзду Папи Римського я робив матрицю для церковних свічок із зображенням Святійшого отця. Потім їздив до Німеччини, виготовив 15 тисяч відбитків на кераміці з краєвидами Берліна.
Це ще не все. Мені вдалося розгадати таємницю знаменитої блакитної кераміки англійської фірми «Веджвуд». Ця таємниця трималася сотні років і тримається досі — тепер її знають тільки фірма й я.
— Один із ваших винаходів обіцяє людству нове покоління оргтехніки…
— Так можна сказати про технологію форм високоточного тривимірного об’ємно-графічного рельєфоутворення. З її допомогою можна виготовляти кліше для поліграфії, офісного і художнього друку. Ця технологія, швидка і дешева, стане у пригоді також і на монетних дворах, ювелірних фабриках. Графічне зображення можна ручкою намалювати на папері, і з допомогою особливого полімеру за 15 хвилин (а іноді й швидше) маєте рельєфно-графічне зображення. Швидкість і точність виконання набагато вища, ніж за комп’ютерного способу, а собівартість набагато нижча.
— Кілька років тому у Львові було безліч оголошень з пропозиціями взяти напрокат ультрафіолетові випромінювачі...
— Я винайшов малогабаритне і потужне джерело живлення для кварцових ультрафіолетових випромінювачів бактерицидно-лікувальної дії. Власним коштом придбав 500 кварцових ламп і зробив з них 500 випромінюючих УФ-пристроїв. Далі запропонував львів’янам користуватися ними напрокат — за три гривні на добу для «чищення» житла від інфекційних бактерій. Подарував 50 ламп благодійному фонду «Галичина» для передачі лікарням області. Ще десять —туберкульозній лікарні, де вони найбільш необхідні. Після того в лікарні було проведено обстеження — туберкульозної палички не виявили!
— А звідки з’явилась ідея найпопулярнішого нині вашого винаходу — теплогенератора, так званого пальника Єкімовських?
— У 1990 році мені спала на думку ідея виготовляти мініатюри з фарфору. Випалювати їх у великих печах — це дуже складна і тривала процедура. Тому я вирішив зробити мініатюрну піч для випалювання кераміки на звичайній побутовій газовій плиті. Майже цілий рік випробовував різні метали. Результат — конструкція, що дозволяла на звичайній плиті досягти температури 1350 градусів, за якої випалюється порцеляна та плавляться всі кольорові метали, окрім платини. Уявіть собі: золото, мідь, бронза, латунь за кілька хвилин розплавляються на газовій конфорці! На ювелірних фабриках для досягнення потрібної температури треба налагоджувати примусову систему подачі повітря. Для моєї конфорки такого не потрібно!
У моїй системі вода із вологого повітря, яке надходить разом із газом трубопроводом, розкладається на водень і кисень і сприяє повному згорянню газу. Завдяки цьому я отримав додаткову температуру.
Зазвичай, коли газ горить, то при цьому забирає кисень із повітря, яким дихає людина. У мого приладу такий побічний ефект зведений до мінімуму.
До того ж, розпечений металевий диск на місці звичайної газової конфорки водночас став потужним інфрачервоним випромінювачем. Це є справжній домашній аналог сонця, тільки без шкідливих ультрафіолетових променів! Від звичайної конфорки тепло йде лише вгору, а тут — як від сонця — в усі боки.
— Цей винахід запатентований?
— Спосіб і винахід — це ноу-хау. Але патентуються тільки моделі. Я маю понад 25 промислових моделей для всіх видів побутових газових плит і газових приладів. У 2004 р. я заснував ТОВ МЦВНТ «Теплоцентр-Академія» для впровадження всіх своїх винаходів у життя. В масове виробництво підуть тільки найдешевші і найдоступніші для населення України інфрачервоні теплогенератори. Роздрібна ціна одного такого пристрою буде не вищою за 25 гривень. У Німеччині подібний пристрій коштує від 100 до 600 євро. Решта моделей будуть виготовлятися тільки на індивідуальне замовлення.
— Чи є якісь аналоги ваших каталізаторів у світі?
— Я не винайшов каталітичний спосіб згорання, а просто адаптував його до звичайної газової плити. Якщо ККД у звичайної газової плити — 50—55%, то у моїх пристроїв ККД — майже 100%. Вони максимально використовують енергію, яку дала природа газу. Ми можемо зменшити споживання газу в країні у два-три рази! І тоді, гадаю, нам вистачить власних запасів блакитного палива для побутових потреб. Учені підрахували: в чотирьох конфорках побутової газової плити енергії майже 100 кіловатів, що дорівнює, для прикладу, потужності автомобіля «Волга», треба тільки вивільнити і застосувати цю енергію для потреб людини. Науковці із ЛНУ «Львівська Політехніка» довели: встановлення моїх пальників на газових плитах населення країни щороку заощадить майже 20 мільярдів гривень тільки на кип’ятінні води. А коли перерахувати енергію спалювання газу на тепло, їжу, прання і т.д...
— Про ваш винахід знає влада?
— Проблема в тому, що влада у нас занадто часто змінюється. Про результати досліджень я письмово повідомляв Кабінет міністрів, інших зацікавлених осіб нашої держави ще за прем’єра Януковича. Перед революцією мені пообіцяли допомогу у впровадженні приладу у масове виробництво — але тільки після виборів. Однак вибори та влада програла...
Я звернувся до нової влади. Уряд Тимошенко розглянув мої пропозиції, теж пообіцяв допомогу на всіх рівнях. У відповіді з «Нафтогазу» за підписом Немченка мені пообіцяли, що будуть в обов’язковому порядку встановлювати споживачам мої каталізатори для економії газу, але Немченка також уже нема на посаді.
За уряду Тимошенко мені запропонували перелік львівських підприємств для співпраці у налагодженні виробництва моїх теплогенераторів. Я вже на всіх побував і вибрав заводи, на яких хоч завтра можна випускати по мільйону моїх пристроїв щомісяця. Але проблема — у збуті. Мені потрібне або централізоване держзамовлення, або ж потужний бізнес-партнер. Я хочу і можу тільки виробляти, але не продавати.
Тепер обговорення з владою пішло вже по третьому колу… І коли закінчиться — невідомо. Поки що всі живуть виборами і теж обіцяють мені в усьому допомогти — але знову після перемоги на виборах!
А я вже маю ще одну пропозицію для нашої влади…
— Невже таки вічний двигун?
— Майже. Я вже звернувся до президента Віктора Ющенка із пропозицією виготовлення і встановлення в Україні альтернативних автономних та наддешевих джерел енергії: міні-гідроелектростанцій, газоелектростанцій та водно-вугільних електростанцій.
Я розробив власну автономну конструкцію міні-гідроелектростанції, яка може за потужністю, надійністю, простотою і дешевизною скласти гідну конкуренцію світовим виробникам альтернативних джерел електроенергії . Для неї не потрібно робити греблі і затоплювати землі — достатньо просто встановити на річці або каналі мою конструкцію, решту зробить потік води.
— Про що мріють винахідники?
— Я просто аналізую все, що бачу навколо себе. Мені здається, що світ — це конструктор. Його можна розбирати і збирати багато разів — кожен раз по-іншому. Я, наче парфумер, відчуваю всі його складові. Моя мрія — побудувати храм на воді, в якому б усе оберталось, який жив би лише на атмосферній енергії, без будь-якого зовнішнього впливу… Енергія присутня всюди. Її тільки треба вміти відкрити і вивільнити.
Але найбільша моя мрія — побудувати «Архімедленд». Парк, де кожна дитина могла би побачити всі найкращі досягнення людства, всі діючі макети сучасної техніки, все, що винайшла людина за три тисячоліття.