В американців, яких у нас сьогодні так модно лаяти і вважати, що вони там усі поголовно не дуже розумні люди, є два цікавих звичаї. Достатньо хоч трохи почитати про Америку чи подивитися американські фільми — щоб ці звичаї легко виявити. У своєму житті американці багато разів роблять дві важливі речі: часто змінюють місце проживання і буквально закидають усі свої нові кімнати різноманітними сувенірами, фотографіями близьких і милими серцю дрібничками. Зміна місця роботи — справжній шаманський ритуал (принести на нове місце велику коробку з купою паперів, підставок і рамок із фотографіями своєї родини), який нагадав би вождю племені чанго-манго, що є чаклуни й сильніші за нього, оскільки вони так ретельно бережуть і виконують свої паперово-картонні обряди.
Сенс цих таємних маніпуляцій здається дуже простим: усі вони там настільки багаті та безтурботні, що їм більше нічого робити. Насправді все не так просто і потребує глибшого розуміння. Річ не в багатстві та безтурботності, а в деяких важливих психологічних законах, яких американці — свідомо чи інтуїтивно — завжди намагаються дотримуватися. І це свідчить, як мінімум, що задньою думкою вони навіть дуже міцні. А може, і передньою теж.
Ці психологічні закони підпорядковані одному важливому правилу, що відоме всім: кожна людина прагне уникнути неприємних ситуацій і знайти хороші. Негативні емоції, розчарування й образа, біль і страх — усі ці прикрощі трапляються з нами в місцях, де ми проводимо найбільше часу. Легко забути про грубого таксиста чи про хамське поводження в магазині. Та два місця в нашому світі, де з нами трапляються прикрощі, уникнути або важко, або просто неможливо. Це наш власний дім і наша робота. Сварки, докори, скандали, ревнощі, з’ясовування стосунків та чимало інших сімейних неполадок призводять до того, що додому повертатися не хочеться. Якщо ж прикрість сталася на роботі, то не хочеться йти на роботу. Інколи просто доводиться брати себе за волосся і тягти. Або щосили зціплювати зуби. Або ковтати образу й нервово курити. І все заради того, щоб дати раду болісним ситуаціям, уникнути яких ми не в змозі.
Людина — жива, чутлива й емоційна істота, вона не може зробити своє серце кам’яним. Якщо вам смішно, то ви сміятиметеся від душі. Якщо вас похвалили, план вдався, у вас все вийшло, то ваша душа співатиме. Та якщо вас кривдять, важко знайти спільну мову, якщо вам вставляють палиці в колеса — ви страждаєте. І важливо не заглушити свої емоції, не зробити серце залізобетонним, не перетворити душу на камінь, а мозок — на комп’ютер. Головне — навчитися отримувати більше позитивних емоцій і легше давати раду негативним, щоб кривди минали якнайшвидше, а радощі зберігалися якомога довше; знайти в собі джерело життєвої сили та оптимістичного настрою. І найголовніше — знати й пам’ятати, що скрізь і завжди, за будь-яких ситуацій ви можете знайти ці сили, цю енергію рухатися вперед, назустріч хорошому настрою, подалі від негативних емоцій.
У чому таємний психологічний сенс того, що американці так часто змінюють своє місце проживання? Так, правильно, вони можуть собі це дозволити, але це не психологічний, а швидше — економічний чинник. У чому ж полягає психологічний? Психологічні закони свідчать, коли в людини прикрощі, то негативною для неї виявляється не лише й не так безпосередньо ситуація, як весь її контекст у цілому. Це означає, що у ваших прикрощах берете участь не лише ви та ваш начальник, не лише ви та ваш недруг і т.п., а також усе навколишнє середовище: речі, час, колір стін, погода на вулиці, сторонній шум і все інше, що оточує вас цієї миті. Тому що ваша підсвідомість сприймає реальність синкретично, не відділяючи одне від іншого.
Погодьтеся, здається, так легко сказати собі, що нічого страшного не сталося — ну не вийшло, посварилися, а насправді це не виходить. Щось тривожить, ображає, терзає, хоч як би ми силкувалися проявити тверезість мислення і силу розуму. Розум аналітичний, він легко відокремлює одне від другого, йому просто зрозуміти, що колір стін чи пісенька по радіо жодним чином не причетна до прикрощів, які сталися. Та ця слабка розрада для тих, хто переживає образу чи відчуття безсилля. Кажуть, що емоціями легко керувати, але це не далеко так: емоції легко придушити, що може призвести до наслідків, ще гірших, ніж просто дозволити їм бути. Якщо ви придушуєте негативні емоції, вони ховаються глибоко всередині вас і набувають застійного характеру. Це психологічна гематома, яка потім довго не дає спокою, причому не явно, а поступово, потроху. Не слід цього робити. Ми прагнемо до цілком іншого результату. І ми легко зможемо навчитися швидко позбуватися прикрощів і повертатися до приємних відчуттів впевненості в собі, оптимістичного налаштування і хорошого настрою.
Таємний психологічний сенс у частій зміні місць — розлучення з нагромадженими за цей час негативними переживаннями, якими стали стіни, навколишнє середовище, меблі та вуличний гамір (а він, до речі, у будь-якому місці, де б ви не жили, унікальний, як відбиток пальців).
Зрозуміло, не обов’язково змінювати квартиру, якщо ви посварилися з коханою людиною через те, кому сьогодні мити посуд. Та в особливо тяжких життєвих ситуаціях зміна місця проживання часто рятує від засмоктування трагедією, де кожна деталь, кожен штрих навколишнього середовища нагадує вам, що ви втратили щось важливе для себе. Це можна бачити навіть зі світської хроніки: розпочавши подружнє життя, чимало відомих усьому світу пар купують нові шикарні вілли, а розлучаючись — одразу починають їх продавати. Дочка, повертаючись до батьків, прагне не так у батьківське гніздо, як до зміни обстановки, яка, вкупі зі сварками й конфліктами, стала занадто гнітючою.
Потрібно знати це тому, що для більшості ситуацій цілком вистачить економніших і прозаїчніших рішень. Приміром, якщо ви дуже посварилися, то цілком достатньо після урочистого примирення ще й переставити меблі, купити нову картину і почепити її на стіну, позбутися чогось старого і знайти щось нове. Самого примирення мало — ви лише повертаєтеся до вихідної ситуації. Справжнє примирення, налагодження стосунків — це ще й прагнення до постійного оновлення, до привнесення якихось нових цілющих струменів у ваше життя. Змінюючи теперішнє і прагнучи до оновленого майбутнього, ви не лише змінюєте на краще ваше життя, а й нейтралізуєте болючі спогади.
Я не знаю, чи вірите ви в амулети і талісмани, але всі ці милі предмети, картинки та грамоти, сувеніри й коробочки, які американці так люблять розставляти на своїх робочих столах і вітальних столиках, виконують дуже важливу магічну функцію. Погодьтеся, коли якась навколишня реальність може нагадувати вам про якісь прикрі події, то є й інша реальність, інші речі, інші цінності, які допоможуть вам відчувати позитивне і радісне і почуватися набагато краще, ніж кілька хвилин тому. Інтуїтивно, несвідомо кожна чи майже кожна людина так чи інакше робить це: вона змінює навколишню обстановку, віддаляє від себе негативно заряджені предмети і властивості, якщо вони спонукають її думати про неприємні події, і, навпаки, прагне наблизити до себе якнайбільше всього того, що дає їй позитивні переживання.
Ми рвемо на дрібні шматочки фотографії людей, які нас скривдили, і ставимо на стіл фотографії дорогих і близьких. Ми віддаляємо від себе речі та властивості, що нас тривожать, і наближаємо ті, які нас надихають. І це дає багато навіть тоді, коли ми й не здогадуємося про це. Якщо ж ми не просто здогадуємося, а знаємо, то в нашому житті з’являться нові приємні відчуття і справжні дива. Я психолог, а не чаклун. Та я точно знаю, що поруч із вами лежить не один, не два і навіть не кілька, а нескінченно більше щонаймогутніших оберегів, талісманів і амулетів. Ви просто роззирніться навколо.