«Зустрінеш грецького бога, поводься пристойно», — напучувала матуся перед поїздкою до олімпійських Афін. «Із моїм щастям — максимум, сатира», — жартувала я. Мама, як завжди, мала рацію. «Богів» серед молодих афінян — хоч греблю гати. Спочатку просто очі розбігалися від такої кількості жахливо симпатичних, стильних, струнких і засмаглих юнаків. Через день-два трішки призвичаїлася до цього царства чоловічої краси й навіть навчилася із першого погляду вирізняти в натовпі саме грецьких аполлонів. Знаєте як? Річ у тому, що всі без винятку юні елліни дуже стежать за своїми зачісками. Тому, побачивши хлопця, котрий має всі перелічені вище якості плюс модельну стрижку, старанно викладену з допомогою гелю, можна було не сумніватися у його національній приналежності.
Але, попри таку велику кількість спокус, матусин наказ я виконала. По-перше, «україно турісто — обліко морале». По-друге, хіба в нас, киянок, своїх красенів замало?!..
Ліворуч — Афіна, праворуч — Феб |
Порядні, непитущі. Мотоциклісти
Афіни зустріли тридцятиградусною, але при цьому абсолютно не виснажливою спекою. Звісно, гуляти містом у денний час — не найкращий вид розваг. А ось переміщатися у громадському транспорті в години, коли сонце найбільше припікає, — справа зовсім не обтяжлива. Просто в Афінах і метро, і всі автобуси-трамваї оснащено сучасними кондиціонерами.
До речі, про метро. Увійти до афінської підземки «зайцем» зовсім не важко: жодних контролерів і «зубастих» турнікетів тут немає. Правда, безбілетники ризикують одного разу зустрітися із перевіряльником у самому вагоні — тоді від солідного штрафу не відкрутитися. Хоча, якщо хтось і намагається заощадити 70 центів, які слід викласти за одну поїздку, то це — точно не греки. Вони взагалі справляють враження людей дуже порядних. Чого вартий лише той факт, що в країні практично немає такого вельми неприємного явища, як крадіжки. Сама неодноразово спостерігала, як на тому ж пляжі люди цілком спокійно залишають на 20—30 хвилин усі свої речі та йдуть хлюпатися в море. До слова, нікому тут не спадає на думку, скажімо, залишати «автографи» у трамваях, а тим паче різати їхні плюшеві сидіння...
Афіни — місто величезне — близько 3,5 млн. жителів, але не висотне. Найбільші «хмарочоси» виросли лише до 19 поверхів. Напевно, саме з цієї причини на досить вузьких (принаймні порівняно з київськими) афінських вулицях майже не буває пробок. Ну й, безумовно, дуже істотним антизаторним чинником є наявність у місті традиційної для європейських столиць величезної кількості мотоциклів.
У середньому афіняни заробляють 1200—1500 євро на місяць. І, можу вас запевнити, дуже незле почуваються. Не скажу, скільки в жителя столиці Греції «з’їдає» квартплата і т.п., але, приміром, кілограм пречудових персиків коштує лише один євро, медового, завбільшки зі сливу, винограду — 65 центів, півторалітрова пляшка мінералки — 75 центів. За 10 євро можна смачно (і багато!) попоїсти, випити каву й келих вина чи пива в кафе. У значно вигіднішому становищі, ніж київські, — афінські модниці й модники: одяг усесвітньо відомих марок, який продається в бутиках столиці Греції, коштує майже так само, як і в магазинах, розміщених на Хрещатику. Ось тільки зарплати в нас зовсім не афінські...
Грецькі весна, літо й осінь — типово середземноморські. Тобто дуже теплі й сонячні. Тому афіняни, попри повсюдну наявність кондиціонерів, у найспекотніші години доби воліють... не працювати. Причому цілком легально. Просто їхній трудовий день розпочинається дуже рано — о шостій, найпізніше — о 7.30 ранку, і, відповідно, закінчується десь до 14.00. З 14.00 по 17.00 у жителів головного міста Греції сієста — години громадського спокою, коли якнайсуворіше забороняється галасувати. Вечір і ніч, навпаки, — час розваг. Уже хто-хто, а радісні, життєлюбні й відкриті греки добре розуміються на них. Причому місцеві розваги — аж ніяк не синонім буйних пиятик: за весь тиждень афінських канікул не зустріла жодного грека напідпитку. Європа, одне слово.
Чарівниці ручного м’яча
Погодьтеся, було б непростимо провести сім днів у столиці XХVIII літніх Олімпійських ігор і не побувати бодай на кількох змаганнях. Скажу чесно: перші квитки на гру нашої жіночої гандбольної збірної (до речі, єдиного представника України в ігрових видах спорту на Олімпіаді-2004) ми купили виключно з патріотичних міркувань. Після тріумфальної перемоги наших дівчат над грекинями, настрибавшись, ішли з залу захриплими і з відплесканими до болю долонями... фанатами жіночого гандболу. Відразу ж побігли купувати квитки на наступний матч: через день підопічні Леоніда Ратнера боролися за перше місце в групі з діючими чемпіонками Європи — гандболістками Угорщини. Можете собі уявити нашу радість, коли в надзвичайно складній боротьбі українські дівчата таки обіграли мадярок!.. Ми знову бігом до каси: по квитки на чвертьфінальний поєдинок із іспанками. І знову — перемога українок!
Півфінальну гру, де наші гандболістки боролися із дворазовими олімпійськими чемпіонками — датчанками, дивилася уже вдома по телевізору. Звісно, жаль, але довелося облишити надію, що гандбольне золото чи срібло приїде в Україну. Утім, наші спортсменки однак зробили неможливе: не лише ввійшли в четвірку найкращих — наступного дня, минулої суботи, у надзвичайно важкій боротьбі перемогли діючих чемпіонок світу — команду Франції і завоювали «бронзу»! Ставши першими в історії незалежної України олімпійськими медалістами серед представників ігрових видів спорту. А коли врахувати гроші й сили, кинуті тими ж Угорщиною, Францією чи Данією на підготовку своїх жіночих збірних з гандболу, і ресурси, витрачені на це Україною, — наших дівчат узагалі можна назвати чарівницями. До речі, на підготовку всіх вітчизняних олімпійців протягом 2001—2004 рр. Україна витратила майже 26,2 млн. дол. Фахівці переконані: щоб цей процес був по-справжньому якісним, необхідно, як мінімум, 100 млн. доларів. А олімпійський бюджет, скажімо, США, Китаю, Японії чи Греції сягає 1 млрд. дол.
May I help you?
Передолімпійська робота, виконана греками, вражає. І не лише своїми масштабами, темпами будівництва, капвкладеннями (у цілому кошторис витрат на підготовку перевершив попередній, сіднейський, утричі, зашкаливши за 7,3 млрд. дол.), а й красою та гармонійністю спорудженого. Ми побували в трьох олімпійських спорткомплексах — Фаліро, Еллініко та в головному під назвою «ОАКА», де горів олімпійський вогонь. Розміри — циклопічні, архітектура — космічна, чистота та зручність — по-справжньому європейські.
Не можна не сказати й кілька слів про чудово організований туристичний супровід гостей Олімпіади. Усі Афіни на час Ігор були буквально нашпиговані яскравими жовтими будочками з написами May I help you? Звернувшись до соціальних працівників (загалом Олімпіаду-2004 обслуговували 153,5 тис. чоловік, із них — 60 тис. волонтерів), які сиділи в них, турист відразу отримував усю необхідну інформацію й забезпечувався картами та буклетами з найдокладнішим і доступним описом усіх олімпійських маршрутів, схем метро, переліком місцевих визначних пам’яток тощо. Спілкуватися з афінянами дуже просто: за весь час перебування в столиці Греції ми не зустріли жодного місцевого жителя, котрий не володів би англійською.
Ігри: задорого, однак
Майже всі хлопці й дівчата, які приходили вболівати за українських гандболісток, виявилися не туристами, а нашими співвітчизниками, що працюють у Греції. (Причому працюють цілком легально й досить непогано, а за українськими мірками — і поготів, заробляють.) Стосовно українських туристів, то про їх паломництво на Ігри просто не могло бути й мови. Погодьтеся, потягнути найдешевший олімпійський тур вартістю 999 євро середньостатистичному українцеві сьогодні просто не під силу. А найдорожчий із запропонованих нашим співвітчизникам олімпійських турпакетів «важив» 25 тис. євро.
Попри те, що Еллада олімпійська виявилася переважній більшості українців не по кишені, Греція туристична давно перестала бути для нас terra incognita. Більше того, на думку Надзвичайного і Повноважного Посла України в Греції Віктора Кальника, самі греки дедалі більше цікавляться Україною. Її туристичними можливостями зокрема.
— Туризм і готельне господарство — дуже близькі грекам галузі, — розповів Віктор Мартинович. — Тому вони досить активно працюють на нашому ринку нерухомості, дуже цікавляться туристичними об’єктами, що є предметом продажу. Переконаний: після Олімпіади, коли в греків з’являться вільні ресурси, вони сконцентрують їх не на балканському, а саме на українському напрямі. Оскільки тепер, коли більшість балканських країн стали асоційованими членами Євросоюзу, там підвищилися зарплати, збільшився податковий пресинг тощо. Отже, греки мають звернути свої погляди у бік України, де економічно вигідно розміщувати виробництво, викуповувати об’єкти, створювати СП. Уже сьогодні звідси надходить чимало інвестиційних пропозицій. Так, нещодавно було підписано три інвестиційні угоди на дуже солідні суми. Приміром, які стосуються будівництва теплових об’єктів в Одесі, вільній економічній зоні Рені, кредитну угоду з Чорноморським банком реконструкції і розвитку з фінансування видобутку нафти на шельфі Чорного моря. Крім того, греків дуже багато що пов’язує з Україною: по суті, всі наші південні території були землями, на яких жили елліни. Одне слово, інтерес греків до України постійно зростає. І це — тенденція, яка чітко визначилася.
…Очікуючи в афінському аеропорту відльоту на батьківщину, укотре роздивлялася куплені на сувеніри символи XХVIII Олімпійських ігор — Афіну та Феба. Симпатяги, нічого не скажеш. І раптом подумала: а либонь той-таки наш Котигорошко в ролі головного олімпійця мав би анітрохи не гірший вигляд. Помріємо?..
Редакція дякує
Держтурадміністрації України, Національній туристичній організації
і туристичній фірмі «Гамалія»
за організацію поїздки