Головним чином, занепокоєння міжнародної організації викликають переслідування українських правозахисників правоохоронними органами. "Вони піддавалися нападам і переслідуванням з боку співробітників правоохоронних органів, у зв'язку з їх роботою щодо захисту прав людини", - говориться у звіті.
Amnesty International зафіксувала щонайменше три такі випадки, у звіті згадуються два з них:
- У травні Андрій Федосов, голова всеукраїнської організації користувачів психіатричної допомоги ЮЗЕР, зазнав нападу з боку невідомих осіб, отримував телефонні дзвінки з погрозами. Міліція відмовилася зареєструвати скаргу і не вжила ніяких дій. У липні його було затримано на добу у зв'язку зі злочином, імовірно здійсненим 10 років тому, коли йому було 15 років. 20 вересня висунуті проти нього звинувачення було знято, оскільки було доведено, що він у той час був у закритій дитячій лікарні і не міг скоїти злочин.
- 29 жовтня, профспілковому активістові Андрію Бондаренку було наказано пройти примусове психіатричне обстеження за рішенням суду у Вінниці. Рішення було підтримано після апеляції у листопаді. А.Бондаренко не повідомляв про психічні захворювання, однак пройшов три психіатричних експертизи, щоб довести свою осудність. Серед причин своєї вимоги прокурор назвав "надмірну поінформованість про свої права і права інших людей", і "неконтрольовану готовність захищати ці права". А.Бондаренко захищав права сезонних робітників на заводах цукрових буряків у Вінницькій області і розкривав корупцію на високому рівні.
У звіті також згадуються випадки тортур і жорстокого поводження з громадянами у відділеннях міліції, в'язницях. Відзначається, що Управління моніторингу прав людини МВС ліквідовано приблизно через місяць після приходу на посаду міністра Анатолія Могильова Його було замінено меншим підрозділом без компетенції моніторингу.
Незважаючи на те, що у січні, заступник начальника Департаменту з виконання покарань заявив, що медичних установ у тюрмах не вистачає, ув'язненим було заборонено лікування за межами в'язниці.
Так, біженець з Абхазії Тамаз Кардава помер у лікарні 7 квітня минулого року, йому було відмовлено у життєво важливій медичній допомозі. Повідомляється, що його катували у Шевченківському РУВС Києва, з метою змусити його зізнатися у крадіжці зі зломом. Медичні звіти підтверджують, що його було сильно побито і зґвалтовано за допомогою палиці. За останні два місяці його утримання під вартою він був позбавлений будь-якої спеціалізованої медичного лікування, і стан його здоров'я різко погіршувався. 30 березня він провів шість годин на підлозі у залі Шевченківського суду Києва. Суддя відхилив прохання адвоката про негайне переведення його до лікарні.
У звіті відзначається, що особи, які шукають притулку в Україні, продовжують перебувати в небезпеці безпричинного затримання, расизму і здирства з боку міліції та повернення до країн, де вони будуть піддаватися ризику серйозних порушень прав людини. Міліція, йдеться в документі, продовжує затримувати людей через колір їх шкіри.
Повідомляється і про порушення свободи зборів. Так, у травні-червні 2010 року було побито мирних демонстрантів, що протестують проти незаконного вирубування дерев у Харкові. Демонстранти описали, як міліція стояла осторонь, не втручаючись, коли охоронці комерційної фірми, яка охороняє міськраду, били демонстрантів і журналістів. Деяким із них було пізніше відмовлено у медичній допомозі.
Близько 10 демонстрантів було затримано, а Андрія Еварницького і Дениса Чернегу було засуджено до 15 діб позбавлення волі за "відмову підкорятися співробітникам правоохоронних органів", хоча відеозапис подій показує, що демонстранти поводили себе мирно щодо міліції.
