«Майже завжди протягом післявоєнної ери цей принцип ігнорувався. Більшість вищих політичних діячів, які керували «третім рейхом», було віддано під суд відразу після війни, але ті, хто виконував їх накази, зазвичай розчинялися у німецьких бюрократичних лабіринтах або десь за кордоном», - пише автор.
У четвер, 12 травня, принцип піддався жорстокій перевірці: чи винен чоловік, який дійсно просто виконував накази, у найбільшому злочині в історії людства? Суд у Мюнхені дав позитивну відповідь, визнавши Івана Дем'янюка винним.
Доля Дем'янюка дуже показова. «У 23 роки, ледь виживши у сталінській Радянській армії, він потрапив у полон до німців і уникнув таборів смерті лише тому, що добровільно пішов служити охоронцем у підрозділи СС, знову ж таки у таборах смерті», - пише автор, посилаючись на версію обвинувачення.
Сторона звинувачення запропонувала рідкісну і радикальну інтерпретацію «четвертого нюрнберзького принципу»: на її думку, весь персонал таборів смерті, аж до самих дрібних службовців, - співучасники геноциду.
Дем'янюк ніколи не був у партії нацистів, немає даних, що він поділяв її ідеологію або знав про масштаби знищення євреїв, пояснює автор. Але суд встановив, що Дем'янюк старанно виконував свої обов'язки охоронця. Згідно з постановою судді, Дем'янюк був частиною «механізмів знищення» і, отже, винен не менше, ніж високопоставлені нацисти.
«Цей вирок створює більш важливий прецедент, ніж вироки нацистським міністрам і генералам», - вважає автор. У наявності сигнал, що прості службовці тиранів - такі ж злочинці. Можливо, він стане серйозним стримуючим фактором, наприклад, для африканських найманців, які перебувають на службі у Каддафі.
І все ж вирок Дем'янюку завжди буде виглядати двозначно, бо ті, чия вина набагато важча, уникли покарання. «Власне, багато високопоставлених нацистів, яким пред'явили схожі звинувачення, було виправдано», - нагадує автор.
На цьому тижні німецька розвідслужба БНД оголосила, що не розсекретить тисячі документів із досьє Адольфа Ейхмана, відзначає автор. З деяких документів випливає, що Німеччина знала, що Ейхман живе в Аргентині, але БНД використовувала його як інформатора. «Напрошується висновок, що і високопоставлені нацисти, і багато другорядних діячів уникли покарання з міркувань практичної зручності, національних інтересів чи піклування про імідж країни», - йдеться у статті.
Тим часом процес над Дем'янюком - цілком можливо, останній суд над військовими злочинцями «третього рейху». «Як мінімум ще дюжина - живі і на волі, але навряд чи хтось з них доживе до кінця судового процесу», - пояснює автор.
