Неандертальці і стародавні люди мали приблизно однакову тривалість життя. Отже, причиною витіснення перших другими не можна вважати різницю в відпущених їм роках. Ерік Трінкаус з Університету штату Вашингтон в Сент-Луїсі (США), вивчивши величезну кількість копалин, що охоплюють період у 150 тисяч років, зробив висновок, що справа, найпевніше, в більш високій народжуваності і зниженні дитячої смертності в стародавніх людей. Аналіз показав, що в обох популяціях знаходився приблизно однаковий відсоток особин у віці 20-40 років. При цьому впадає в очі брак неандертальців і людей більш похилого віку, що говорить про досить низьку тривалість життя, демографічну нестабільністьі вимушені міграції у обох видах. З цього випливає, що якщо рання сучасна людина і справді володіла якоюсь демографічною перевагою (принаймні на перехідних етапах своєї еволюції в пізньому плейстоцені), воно повинно було бути пов'язане з зазначеними  чинниками. За матеріалами «Компьюлента»