«Я перебував протягом багатьох років у маленькій брудній кімнаті ... Я думав, що залишуся тут назавжди», - сказав після звільнення 57-річний Анатолій Вдовиченко.
Восени 2010 року уродженець Бірми звільнився з фабрики кисневого обладнання в Бангкоку. Вдовиченко наостанок попросив бірманця написати його рідним, що його тримають у Бангкоку насильно. Отримавши листа, рідні українця звернулися в українське МВС та Інтерпол.
11 січня фабрику кисневого устаткування відвідав консул України Костянтин Іващенко. Він погрожував керівництву фабрики, що викличе поліцію. Після цього Вдовиченка відпустили. Він розповів, що в 1996 році приїхав працювати на бангкокську фабрику за контрактом. Незабаром він отримав опіки, через які не міг перенести дорогу додому. Господар фабрики усно запропонував йому продовжити контракт на час хвороби, пообіцявши платити по 30 тисяч бат (977 доларів) на місяць. У 1998 році Вдовиченко дізнався, що на фабриці побудують додаткові потужності, і йому доведеться працювати вдвічі більше.Водночас, йому почали на довгий період затримувати зарплату. Нарешті інженер став вимагати виплатити борг і поїхав у відрядження до Малайзія.
Після повернення господар фабрики забрав у нього документи. Українця замкнули в невеликій кімнаті і з тих пір змушували працювати не тільки в якості інженера, але і в якості маляра, водопровідника та електрика. Гроші йому платити перестали. Лише зрідка йому видавали 1000 бат (32 долари) на їжу, яку можна було купити в кіоску поруч з фабрикою. Часто грошей не вистачало, і інженеру доводилося просити їжу у працюючих на фабриці бірманців. Втекти Вдовиченко не намагався, тому що його цілодобово охороняли. Іноді, щоб залякати українця, охоронці стріляли в повітря. За словами інженера, він знав, що при спробі втечі в нього будуть стріляти на ураження, оскільки господар вважав його дуже важливим для функціонування фабрики.
Вдовиченко стверджує, що йому не давали читати газети і дивитися телевізор. У нього була одна книга російською мовою, але господар фабрики розірвав її. У результаті інженер майже забув мову. Крім того, в 2006 році закінчився термін дії його паспорта.
Дочка Вдовиченко Наталія, яка мешкає в Одесі, сказала журналістам, що протягом 15 років намагалася знайти батька. Однак спочатку пошуки ускладнювалися тим, що в Таїланді не було українського посольства, а потім сліди Вдовиченка загубилися.
Рішення про порушення кримінальної справи стосовно господаря фабрики поки не прийнято. Однак Вдовиченко стверджує, що планує вимагати від нього грошової компенсації.
За матеріалами Bangkok Post, LENTA.RU
