Деякі положення цього закону видаються "корупційними". Так, згідно зі ст.1 закону, «безкоштовна правова допомога» - це правова допомога, яка гарантується державою і повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, інших джерел.
Проте, виникає питання: за рахунок яких коштів буде надаватися така правова допомога? Ні у держбюджеті, ні у місцевих бюджетах їх немає.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному громадянину право отримати безоплатно правову допомогу у випадках, передбачених законом. При цьому Конституцією України не передбачено безкоштовне надання правової допомоги органами місцевого самоврядування або комунальними установами, їх підприємствами, на відміну від конституційного права на безкоштовну освіту (частина третя статті 53) або безкоштовну медичну допомогу (частина третя статті 49).
Для захисту громадян передбачено самоврядну організацію - адвокатуру. Отже, це право гарантоване державою, і його надання має фінансуватися централізовано і виключно з Державного бюджету України.
Поняття «інші джерела» фінансування саме по собі абсурдне і явно корупційне, адже, не встановлюючи чітко, що саме слід розуміти під зазначеним поняттям, законодавець повністю вихолощує суть закону.
Наприклад, п. 3 ст. 12 закону визначає спеціалізовані установи, що мають безкоштовну первинну правову допомогу, що фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел. Тут вже застосовувати норму можна буде так, як кому заманеться, а саме: можна під виглядом «інших джерел» ввести обов'язкові платні послуги, наприклад заповнення яких-небудь бланків. Це не заборонено, але без цих бланків суб'єкти права на юридичну допомогу, а саме - інваліди, пенсіонери, діти, незаможні громадяни, не зможуть її отримати. Або створити «благодійні фонди», за прикладом тих лікарняних кас, які є сьогодні в гарантованій Конституцією безкоштовній медицині, через які у негласному і обов'язково «добровільному» порядку вноситься «винагорода» у вигляді благодійних внесків за надання тих чи інших «безкоштовних» послуг.
Детальніше читайте в матеріалі Ігоря Годецького "Безоплатно - не означає задарма" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".
