Про це повідомив в інтерв'ю ZN.UA директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимир Паніотто.
«У нас простежується лінійна залежність між відчуттям щастя в людей та їхнім матеріальним становищем. Огляди по інших країнах свідчать, що ця залежність не лінійна: чим менш бідною стає людина, тим більше зростає в неї відчуття щастя, але, починаючи з середнього рівня забезпеченості, воно перестає зростати. А в нас без варіантів: чим вищий рівень забезпеченості, тим більше щастя в житті... Можливо, ми в масі своїй не сягнули середнього рівня забезпеченості...»- зазначив В. Паніотто.
За його словами, в Україні дуже невелика кількість людей, «які можуть дозволити купувати собі майже все» - 0,1% і серед них щасливі - 94%.Водночас серед тих, хто вважає себе бідним, «однозначно щасливі» - 24%.
«За дослідженнями World Values Survey, найщасливіші люди живуть у Нігерії, Мексиці, Венесуелі, Сальвадорі, Пуерто-Рико. Власне кажучи, загальний показник щастя, задоволення життям дорівнює відношенню забезпеченості людини чимось до бажань. Очевидно, в цих країнах запити населення доволі низькі», - вважає В. Паніотто.
Як приклад він навів дані 25-річної давності.
«1985 року ми досліджували рівень задоволення життям киян, вимірюючи його за шкалою від - 100 до +100 балів. Жителі Києва демонстрували досить високий показник +36. Через чотири роки, 1989 року, він упав до +1. Ще не було розриву економічних зв’язків, були тільки «перебудова» і гласність: відкрилися кордони, ЗМІ почали реалістичніше показувати життя в інших країнах. І рівень бажань українців став зростати, при тому що рівень забезпеченості залишився незмінним. Так задоволеність життям зменшилася», - констатував директор КМІС.
Детальніше читайте в інтерв'ю Ірини Кириченко з Володимиром Паніотто у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна»