Група на чолі з Сьюзан Соломон показала, що у всьому винна висока концентрація аерозолів у повітрі. Вони потрапляють в атмосферу як з природних джерел (наприклад, в результаті виверження вулканів), так і завдяки людській діяльності, відбиваючи сонячне випромінювання назад у космос. Водночас вони видаляються досить швидко в порівнянні з більшістю парникових газів, тому їхня дія відносно недовга.
Дослідники підрахували, що в середньому вплив аерозолів складає мінус 1 Вт/м². Цього достатньо, щоб зменшити очікуване потепління на 25%. Висновки засновані на прямих атмосферних вимірах.
Вчені не намагалися визначити роль природних і антропогенних джерел у цьому процесі. Основна думка роботи полягає в тому, що атмосферний рівень аерозолів - «постійна змінна».
Протягом крейдяного періоду (120-90 млн років тому), коли Земля перетворилася в теплицю, планета нагрівалася в середньому на 0,00025 ˚C за 100 років. Під час пізньопалеоценового термального максимуму (бл. 56 млн років назад) потепління було більш різким: 0,025 ˚C за 100 років. На даний час показник становить 1-4 ˚C за 100 років, тобто як мінімум у 400 разів вище, ніж за часів останнього глобального потепління.
Результати дослідження опубліковані в журналі Science.
