Традиційно вчені оцінюють потужність спалахів на Сонці - колосальних викидів матерії - за енергетичним найвищим ступенем у рентгенівському діапазоні.
На підставі цього найвищому ступеню присвоюється буквено-числовий код. Букви - A, B, C, M і X - характеризують клас, а позитивні числа - градацію всередині класу (для всіх, крім X, ці числа менше 10).
Частково подібна класифікація пояснюється тим, що спостереження за спалахами проводилися за допомогою апаратів GOES, які вміють працювати тільки в рентгенівському діапазоні.
У рамках нового дослідження вчені проаналізували спалахи, використовуючи дані, зібрані апаратом SDO (Solar Dynamics Observatory), який здатний спостерігати за сонячними спалахами відразу в декількох діапазонах. Всього було вивчено 191 спалах, що стався з травня 2010 року донині.
У результаті вчені виявили в енергетичному спектрі піки, що не збігаються з рентгенівськими, наприклад, в ультрафіолетовому діапазоні.
Крім цього у 15 відсотків спалахів виявився "хвіст" - процеси викиду енергії тривали через багато годин після того, як у рентгенівському діапазоні все стихало.
У результаті вченим вдалося встановити, що оцінюючи потужності спалаху вони могли помилятися в 2-3 рази.
Сонячні спалахи представляють для електроніки на Землі істотну небезпеку. Викликані ними магнітні бурі можуть приводити, серед іншого, до відключення електрики, перешкод у радіозв'язку і системах навігації.
Наприклад магнітна буря, що почалася 11 вересня 2005 року, тривала 50 годин і призвела до відключення зв'язку в багатьох регіонах Північної Америки та зниження точності супутникової навігації.
