Теорія відносності Ейнштейна описує гравітаційну взаємодію як викривлення простору-часу в присутності маси. Водночас з використанням даної теорії безпосередньо всередині масивних тіл виникають труднощі (якщо мова йде про не надто важкі тіла, як, наприклад, Земля, то там цілком працює ньютонівська теорія). Багато фізиків вважають, що для випадку сильних полів необхідні різного роду модифікації теорії відносності.
У рамках нової роботи вчених цікавило, які обмеження на подібні теорії можуть накладати відомі дані про Сонце. Так, зокрема, вчені встановили, що модифікації мають позначатися на внутрішній температурі. Це, в свою чергу, має відображатися на нейтронах, що випромінюються світилом. При цьому виявилося, що на модифікації накладаються досить жорсткі умови. При цьому, однак, основні суперники класичної теорії, як, наприклад, афінна гравітація Еддінгтона.
Зовсім нещодавно вчені встановили, що пара, що складається з нейтронної зірки і пульсара, допоможе в перевірці екзотичних космологічних теорій. Зокрема, мова йде про існування у просторі додаткових вимірів. Так, наприклад, при деякому співвідношенні мас ці об'єкти мають поступово розлітатися, що, в теорії, можна зареєструвати з Землі.
