У світі такі світила називають Luminous Blue Variables - LBV. Маса таких зірок майже дорівнює максимально можливому теоретичному граничному рівню - межі Еддінгтона. У науковому світі прийнято вважати, що в LBV перетворюються зірки, які закінчують свій життєвий цикл і скидають водневі оболонки. Після цього зірка перетворюється в наднову.
Російські фахівці обробляли дані огляду неба, що були зібрані інфрачервоним телескопом Spitzer. Їхнім завданням був пошук LBV, існування яких передбачив співробітник державного астрономічного інституту імені Штернберга Василь Гварамадзе. Він,використовуючи інфрачервоні карти неба, склав список можливих кандидатів.
Врешті науковці виявили в Галактиці нову яскраву блакитну змінну - її назвали MN112. Детальне вивчення зірки, яку було відкрито за допомогою телескопа БТА, показало, що її спектр дуже подібний до спектра іншої зірки з групи LBV - P Лебедя, яка близько 400 років тому була однією з найяскравіших зірок на небі.
Через величезну масу й надзвичайну яскравість час існуання яскравих блакитних змінних дуже короткий і не перевищує кількох мільйонів років. На сьогодні науковцям відомо близько двох десятків таких зірок.
За матеріалами Специальной астрофизической обсерватории