Американський учений запропонував нову гіпотезу, що пояснює походження кілець Сатурна та їхній склад, який «не вкладається» в теорії, що існують. Автор стверджує, що «матеріалом» кілець стало безліч поглинених планетою супутників.
Американський учений запропонував нову гіпотезу, що пояснює походження кілець Сатурна та їхній склад, який «не вкладається» в теорії, що існують. Автор стверджує, що «матеріалом» кілець стали безліч поглинених планетою супутників. Сатурн оточений кількома кільцями, що обертаються в екваторіальній площині планети. Кільця складаються з фрагментів розміром від кількох мікрометрів до кількох метрів і більше ніж на 90 відсотків є водним льодом. «Класична» гіпотеза, за якою припускають, що кільця є залишками супутника Сатурна, зруйнованого під впливом гравітації газового гіганта, не може пояснити такий склад кілець - у них дуже мало скельних порід.
Автор нової роботи припустив, що газовий гігант поглинув не один, а декілька своїх супутників - притягувані Сатурном, вони наближалися до нього по спіралі й, урешті-решт, стикалися з планетою. При цьому крижані компоненти супутників, більш легкі за скельні породи,були викинуті в космічний простір і поглинені іншими супутниками, які потім також поглинав газовий гігант.
Як результат на орбіті планети утворився дуже незвичайний супутник, що складається з твердого скелястого ядра і величезної крижаної оболонки, яка його оточує. Коли цей супутник зіткнувся з Сатурном, на орбіту планети було викинуто величезну кількість льоду. Діаметр окремих фрагментів коливався від 1 до 50 кілометрів, але за кілька мільярдів років у наслідок зіткнень шматки льоду набули сучасних розмірів.
Нещодавно астрономи запропонували гіпотезу, яка пояснює походження незвичайних крихітних місяців Сатурна, яких дуже багато і діаметр яких не перевищує 50 кілометрів. На думку вчених, ці супутники утворилися також з вини надзвичайно сильної гравітації газового гіганта.
