Нові археологічні дані з істотною часткою ймовірності свідчать про те, що під час останнього льодовикового періоду на місці Перської затоки існували людські поселення.Джеффрі Роуз із Бірмінгемського університету (Великобританія) інтерпретує знахідки кам'яних знарядь на території сорока близькосхідних археологічних пам'яток як вказівку на те, що аравійський континентальний шельф був заселений під час льодовикового періоду і що мешканці Аравійського півострова та прилеглих регіонів, що з'явилися мовби нізвідки на початку голоцену, насправді прийшли із затоплених нині районів.
Дослідник відзначає помітне збільшення кількості поселень в районі нинішньої берегової лінії Перської затоки з середини VII по кінець V тисячоліть до н. е. Можливо, це результат хвилі переселень, викликаної затопленням колись населеної території близько 8 тисяч років тому.
Одним з народів із невідомим походженням були шумери, що розселилися у IV тисячолітті до н. е. у нижній течії Тигру і Євфрату.
При цьому Роберт Картер з Оксфордського університету ім. Брукса (Великобританія), готовий оскаржити зв'язок, який Роуз побачив між інструментами кам'яного століття і артефактами шумерської цивілізації: «Тільки якщо повністю заперечувати спадкоємність технології виготовлення кам'яних інструментів з покоління в покоління, можна говорити про єдині корені населення Південної Месопотамії та Східної Аравії, що перебувають у басейні Перської затоки. Лептолітична індустрія першої (для отримання ріжучого краю камінь оббивали тільки з одного боку) має мало спільного з аравійською біфаціальною традицією (камінь оббивали з обох сторін, щоб отримати симетричний ріжучий край), поширеною на півострові саме 8-6 тисяч років тому».
Джеффрі Роуз завершує своє дослідження припущенням, що близькосхідні міфи про райський сад і великий потоп мають у своїй основі смутні спогади про існування квітучих поселень на берегах Перської затоки, які були знищені водою.За матеріалами Компьюленты
