На сьогодні популяція амурських, або усурійських, тигрів у природі становить приблизно п’ятдесят особин. Проте їхні шанси на виживання різко скорочуються, оскільки тварини залежать від обсягу генетичної різноманітності виду. Чим він менший, тим більша вірогідність передачі з покоління до покоління рідкісних генетичних захворювань, а також уразливості виду перед деякими недугами.
До 1940-х років у дикій природі залишалося від 20 до 30 особин амурського тигра.
Як стверджують автори дослідження, таке катастрофічне зменшення популяції і, як наслідок цього, скорочення кількості особин, здатних розмножуватися, призвело до явища, відомого в генетиці як ефект пляшкової шийки: це різке звуження генетичної різноманітності виду.
Експерти детально вивчили зразки крові тварин на наявність певних генетичних "маркерів", які можуть показати, наскільки відрізнялися генетичні дані батьків кожного тигра.
У результаті було з’ясовано, що генетичні "портрети" упродовж останніх років не відзначалися особливою різноманітністю, тобто різноманіття генів від покоління до покоління нестримно зменшувалося. І, стверджують генетики, амурський тигр ще не піджив після величезного удару, який виду завдало знищення з боку людства.
"Наші результати уперше демонструють порівняно нещодавнє звуження в генетичному пулі сибірського тигра, - пишуть автори дослідження, - яке співпадає за часом з документально підтвердженим у 1940-х роках різким погіршенням демографічних показників для цього виду".
На думку науковців, тривожно низькі показники ефективної чисельності популяції ставлять під сумнів оптимістичні прогнози про відновлення цього виду.
За матеріалами Бі-Бі-Сі