Коли дятел довбає дерево дзьобом, швидкість руху його голови може досягати 6-7 метрів у секунду. Як наслідок, при ударі на розташовані в голові органи діє прискорення близьо 1000 g. При цьому до цих пір невідомо, як дятли уникають ушкоджень головного мозку. За даними вчених, наприклад, саме такого роду ушкодження, пов'язані з різкою зміною кутової швидкості руху голови чи ударом, є головною причиною смертності молодих людей.
У рамках нової роботи вчені провели біомеханічний аналіз роботи дятла. Для цього вони спочатку провели стереозйомки двома високошвидкісними камерами. Потім, використовуючи магнітно-резонансну томографію, побудували тривимірну модель внутрішніх структур у голові дятла. Після цього вони змоделювали механічні процеси, які відбуваються в голові птаха, варіюючи деякі параметри скелета.
Як виявилося, у випадку з дятлами, захист забезпечується комплексно відразу кількома "системами". Наприклад, свою лепту додає різна довжина верхньої та нижньої частини дзьоба, а також пористість деяких ділянок черепа. Дослідники підкреслюють, що їх дослідження не претендує на повноту, однак деякі з виявлених механізмів можуть допомогти в створенні засобів індивідуального захисту.
Примітно, що в 2006 році схожі дослідження удостоїлися Шнобелівської премії. Тоді вчені з'ясовували, чому дятли не страждають на головний біль і чому від постійного довбання у них не відшаровується сітківка ока.
