Церква являє собою традиційний візантійський базилік. Вона розташована на території досить великого та багатого поселення. Про заможність поселення впевнено «свідчать» розкішні мозаїки, колони з імпортного мармуру й покриті рідкісними візерунками артефакти.
У підземних приміщеннях церкви було виявлено розгалужену систему тунелів, що відноситься, судячи зі знахідок, до I-II століттям нашої ери. У тунелях були джерела та приміщення для зберігання продовольства.
В одному із нефів археологи виявили прохід в порожню гробницю. Розташування церкви збігається з вказівками письмових джерел, а також Мадабськой карти VI століття, на місце поховання пророка Захарії, виявлене візантійцями в V столітті. З цим пророком, що жив, найімовірніше, у VI столітті до нашої ери (під час і відразу після вавилонського полону євреїв), пов'язують Книгу пророка Захарії (передостанню із старозавітних пророчих книг), що містить пророцтва про земне життя та страждання Месії. Точність вказівок Мадабської карти вже не раз отримувала археологічні підтвердження.
Знайшли могилу біблійного пророка в ході детективного «полювання» на чорних археологів. Під час переслідування групи палестинців, які промишляли крадіжками античних монет, детектив і його люди натрапили на одвірок. Його частково було засипано землею. Через кілька тижнів розкопок фахівці IAA виявили залишки храмової споруди. Приблизно 1 300 років тому її зруйнував землетрус.
Хірбет-Мідрас було важливим поселенням у період Другого храму (516 рік до нашої ери - 70 рік нашої ери). Його зруйнували римляни в 135 році нашої ери, під час придушення повстання Бар-Кохби. Пізніше воно відродилось як християнське поселення, хоча, за припущеннями сучасних вчених, по сусідству з візантійською церквою там знаходилася велика синагога.
За матеріалами прес-служби Ізраїльського управління старожитностей