У рамках роботи Г.Реталлак намагався спростувати існуючу гіпотезу про те, що видозміна кінцівок у риб почалася через те, що їм довелося перебиратися від одного висихаючого ставу до іншого. Г.Реталлак провів аналіз решток того часу і виявив, що ніякі з них не були знайдені у відкладеннях, характерних для описаного в гіпотезі клімату.
Водночас вченому вдалося виявити, що багато давніх риби переважно обирали заболочену місцевість. З цього Г. Реталлак зробив висновок, що анатомічні зміни могли стати наслідком пристосування риб до перебування (зокрема, полюванні) у відносно складному навколишньому середовищі - між корінням і затопленими стовбурами дерев.
У Proceedings of the National Academy of Sciences в середині грудня 2011 року з'явиться стаття, автори якої виявили несподіваний факт - вчені визначили, що риби девонського періоду, швидше за все, навчилися "ходити" ще до того, як їм було потрібно виходити на сушу.
Об'єктом дослідження виступали африканські дводишні протоптери Protopterus annectens. У рамках роботи дорослу особину поміщали в акваріум і спостерігали за нею з допомогою високошвидкісних камер. Аналізуючи записи, вчені відновили біомеханіку руху риб.
