Раніше вважалося, що максимальна маса зірок не перевищує сонячну більше, ніж у 150 разів. Але відкриті в 2010 році чотири зірки, виявлені в Зоряному скупченні R136 в сусідній галактиці Велика Магелланова Хмара, були в 300 разів важче нашого Сонця і не вписувалися в існуючі концепції.
"Не тільки межі маси, але і всі інші основні характеристики зірок до цього виглядали ідентичними, і ми вважали процес зореутворення універсальним у всьому Всесвіті", - говорить співавтор досліджень Павло Крупа (Pavel Kroupa) з університету Бонна.
Група вчених під керівництвом доктора Самбарана Банержі (Sambaran Banerjee) спробувала з'ясувати, чи є процес утворення світил у цьому кластері унікальним для решти Всесвіту або ж ультрамасивні зірки з'явилися тут з інших причин.
- Опубліковано перші кольорові фото Марса (фото/відео)
Дослідники побудували високоточну модель всього скупчення R136, що включає близько 170 тисяч зірок, щоб простежити за їх внутрішніми взаємодіями. При цьому в початковій моделі найбільші зірки були відсутні. Програмі довелося вирішити понад півмільйона рівнянь, щоб показати зміну системи протягом часу.
Туманність Тарантула в галактиці Велика Магелланова Хмара (ліворуч) і розташований в ній кластер R136 (в центрі), що містить найбільші зірки (праворуч), виявлені у Всесвіті (ілюстрація European Southern Observatory).
"В скупченні R136 одноразово утворюється дуже багато зірок-гігантів, які часто об'єднуються в пари, - пояснює Банерджі. - Але щільність у кластері так висока, що нерідко відбуваються зіткнення. Найімовірніше, ці ультрамасивні зірки з'являються після зіткнення двох таких гігантів".
"Отримане пояснення дозволяє нам заспокоїтися, - додає Крупа. - Адже більше не потрібно переглядати концепції універсального зореутворення". !zn
Читайте також:
Астрономи зняли на камеру Гігантські сонячні торнадо (відео)