Будь-яка пропаганда завжди звертається до доброго в людях - до співчуття і бажанням захистити слабкого, своїх; до почуття справедливості, і для отримання заданого результату використовуються певні технічні прийоми.
Про це в інтерв'ю ZN.UA заявила Людмила Петрановська - російський сімейний психолог, педагог і публіцист.
"Є пропаганда, яка робиться абсолютно цинічно й холодно. Ті, хто робить сюжети про розіп'ятого хлопчика, самі в це ні на копійку не вірять. І нехтують тими, хто вірить. Люди цинічно роблять свою роботу, одержують за це гроші, й, підозрюю, ще й дико іржуть, коли придумують розіп'ятих хлопчиків. Ті, хто вірить… Давайте подивимося, з чим можна погодитися. Зрозуміло, якщо ми включаємо голову, то думаємо: "Яка дикість!" Але якщо ми подивимося на засади цього… Жодна пропаганда не говорить: "Давайте будемо сволотою, і влаштуємо сволочизм усім навколо". Так не працює. Будь-яка пропаганда завжди звертається до хорошого в людях - до співчуття й бажання захистити слабкого, своїх; до почуття справедливості, бо наші або права інших людей порушено. Тож людина, що переживає через розіп'ятого хлопчика, в якомусь сенсі переживає своєю хорошою частиною. Так, за рахунок майстерної пропаганди в неї відключено критичність. Але вона хоче захистити хлопчика", - объяснияет Петрановська.
У той же час вона підкреслює, що ставлення до опонента як до зазомбованого є тупиковим і потрібно шукати точки дотику.
"Коли ми говоримо про когось, що він зомбований, то в цьому місці закриваємо й можливість до нього достукатися. Вважаючи людину зомбованою, ми відмовляємо їй у суб'єктності. Вона вже не людина, яка може самостійно мислити, а шарманка, що повторює закладену програму. Із шарманкою нема сенсу розмовляти й намагатися до неї достукатися. Насамперед, мені здається, треба розуміти: в кожного свої переконання, своя думка, і практично за будь-якою позицією стоїть і неправда, і якась правда. Якщо ми справді хочемо домовитися, достукатися, то, насамперед, треба визнати ту правду, яка стоїть за протилежною позицією людини. Шукати якісь точки дотику, зокрема й розбіжності, можна, хоч у певній мірі з чимсь погодившись. Якщо ж ми ставимося до опонента як до зомбованого, тобто як до не-людини, тут залишається хіба що вбивати одне одного…", - зазначила Петрановська.
За її словами, найбільш вразливою для пропаганди виявилася частина пенсіонерів, яка, за відсутністю якої-небудь соціального життя, "тільки й робить, що дивиться телевізор".
"Пропаганда робиться майстерно. Там прямо цвяхи забиваються. Абсолютно чіткі методики НЛП, яким досить складно протистояти. Іноді навіть українці пишуть: "Подивився російський телевізор - почав ненавидіти бандерівців", - зазначила психолог.
Повне інтерв'ю Алли Котляр з Людмилою Петрановською читайте у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".