Потреба влади в кадрових змінах в Офісі генпрокурора виникла через невдоволення, що нібито Руслан Рябошапка на посаді генерального прокурора не виконував ключових, на думку найближчого оточення президента Зеленського, завдань, пише в своїй статті для ZN.UA головний експерт StateWatch Олександр Лємєнов. Вони стосувалися, насамперед, ув'язнення експрезидента Петра Порошенка і його найближчих сателітів. Але суто політичне гасло Зеленського "Прийде весна - саджати будемо" мало купувати реалістичні контексти через юридичні механізми.
"Насправді ж під килимом відбувалася гра з нульовою сумою, адже безперервність звинувачень з боку різних юридичних скакунів закінчувалася нічим ще на рівні підготовки саме через слабкість юридичної позиції останніх", - пише автор.
При цьому Рябошапка про це заявляв президенту. І неодноразово підкреслював, що звинувачувати треба у справі, а не в рамках яскравих політичних обіцянок. Тому перш ніж садити, потрібно добре копати ґрунт аргументів. Було б бажання.
Але, за словами Леменова, наші численні органи правопорядку досі плавають верхами, а не реально копають. А головне українське питання "це за гроші або за дурниці?" залишається актуальним.
"Тому не дивно, що єдиний відомий нам офіційний проект підозри Порошенку, підготований підлеглими Ірини Венедіктової (чинний генпрокурор - ред.) в ДБР, теж виявився пшиком. Той випадок був детально описаний в одному з попередніх текстів. Сказати, що якість підозри нижче плінтуса, - це дуже м'яко підійти до оцінки процесуального документа. І саме на цьому лжеконі з ДБР в Генпрокуратуру, власне, і в'їхала пані Венедіктова. Як виявилося, дуже символічно", - пише Лємєнов.
Давно зрозуміло, що професіоналізм для Зеленського значить менше, ніж відданість, зазначив автор. За умови функціонування "ухократії" (хто ближче до вух президента, той і править) заміна Андрія Богдана на Андрія Єрмака на посаді голови Офісу президента конвертувалася у зниження довіри до Рябошапки.
"Варто сказати, що в цій історії генпрокурор Рябошапка не проявив необхідних політичних умінь для країни зі слабкими демократичними традиціями. Зрештою, це і плюс, і мінус. Тому що керівник органу правосуддя має бути над політичними баталіями. В офісі президента ключовим союзником був його давній знайомий Андрій Богдан. Звичайно, комунікація велася і персонально з Володимиром Зеленським. Але це були різні історії", - додав Лємєнов.
При цьому з керівниками Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки Рябошапка намагався вибудувати виключно робочі відносини, адже саме Офіс генпрокурора координує роботу всіх органів правопорядку. Та й, будемо відверті, Арсену Авакову(глава МВС) та Івану Баканову (голова СБУ) дуже не подобалися відмови Рябошапки брати участь в "екстравагантних" процесах, які вони періодично ініціювали.
В демократичній країні відстороненість генпрокурора від політики - нормальна історія. В умовах, як вже зазначалося, "ухократії" це рівнозначно самогубству. Так, власне, і вийшло, зазначив автор.
Детальніше про причини зняття з посади генпрокурора Руслана Рябошапки читайте у статті "Прокурорський відкат Ірини Венедіктової" для ZN.UA, в якій автор також аналізує результати роботи нової генпрокурорки.