Член експертної ради Центру громадянських свобод, правозахисник Володимир Яворський вважає, що зареєстрований минулого тижня законопроєкт №7265 про примусове повернення чоловіків з-за кордону матиме негативні наслідки для України. Відповідну позицію експерт озвучив у своєму матеріалі для ZMINA.
"Стаття 10-1 законопроєкту зобов’язує за відсутності поважних причин повернутися в разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану осіб, які згідно із законом підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а також членів Кабміну, керівників органів державної влади та їхніх заступників, народних депутатів, сільських, селищних, міських голів, працівників правоохоронних органів, суддів, суддів Конституційного Суду, прокурорів, які перебувають за межами України", написав Яворський.
Він додав, що поважними причинами для неповернення вважатимуться:
- заборона на виїзд із країни перебування;
- стихійні лиха;
- катастрофи,
- аварії;
- відрядження;
- перебування на стаціонарному лікуванні;
- інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебування.
Якщо закон ухвалять, строк для повернення вищезазначених осіб становитиме 15 днів із дня запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, якщо в указі президента про введення такого стану не буде визначено інший термін.
Відповідальність за неповернення без поважних причин у разі набрання чинності змін до законодавства – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
"На перший погляд законопроєкт не порушує прав людини, оскільки пов’язаний з реалізацією обов’язків людини. Адже держави мають право самостійно ухвалювати такі рішення під час війни. Однак, на мою думку, така ініціатива в разі ухвалення матиме негативні наслідки для країни", - зазначив правоохоронець.
Він навів низку важливих обставин, які не враховує вказаний законопроєкт.
- Законодавство не чітко визначає перелік осіб, що підлягають призову на військову службу. Так, наприклад, перелік осіб, що мають право на виїзд із країни, суттєво звужений у порівнянні з переліком осіб, які не підлягають мобілізації (ст. 23 закону про мобілізацію). До того ж президент скасував указ про проведення весняного призову, тобто за законом ці люди є військовозобов’язаними, але насправді немає жодної потреби їхнього перебування в Україні.
- Вказані норми спрямовані проти українських заробітчан, що вже тривалий час проживають за кордоном.
- Держава вдається до крайніх заходів, які можуть означати те, що насправді люди не повертаються до країни так, як про це звітує прикордонна служба. Раніше вона повідомляла, що станом на 12 квітня повернулися вже 870 тисяч українців.
- Примус під час мобілізації обов’язково спричинить зростання корупції в цій сфері, оскільки від доброї волі саме військкоматів залежатиме, чи буде людина мобілізована.
- Якість армії, до якої будуть примусово мобілізовані без жодного військового досвіду громадяни, буде значно нижчою, ніж зараз.
- Примусове повернення чоловіків з-за кордону є максимально невигідним економічно, оскільки це стимулюватиме громадян залишатися за кордоном і розривати зв’язки з Україною.
"Видається, що єдине, що справді можна було б підтримувати у такій ситуації, – це певні санкції до державних службовців, і то в цьому разі досить було б розглядати покарання у вигляді штрафу з позбавленням права обіймати посади на державній службі на 5 чи 10 років", - резюмував Яворський.
Нагадаємо, 13 квітня у Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт №7265, яким пропонується доповнити Кримінальний кодекс новою статтею 337-1. Вона встановить кримінальну відповідальність за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну без поважних причин після введення воєнного стану в Україні, та вимагатиме повернутись усіх військовозобов’язаних, за винятком певних умов.
Народний депутат від партії «Слуга народу» Віталій Безгін заявив, що відповідний законопроєкт не має бути прийнятий. За його словами, війна суттєво просаджує економіку країни, а чоловіки, особливо які мешкають за кордоном тривалий час, здійснюють перекази в Україну та є вагомим наповнювачем бюджету в цей період. При цьому забезпечення тилу є не менш важливою складовою для боєздатної армії.