Практично, кожен політичний табір, що поступається або приходить до влади в Україні, оголошує боротьбу з корупцією одним зі своїх головних завдань. Поки що ми бачимо, що за роки такої "боротьби" корупція в нас тільки міцнішала. Спираючись на досвід країн, у яких цей процес успішніший, можна виділити кілька основних антикорупційних інструментів. Це публічне усвідомлення людей, політична воля керівництва держави, система правосуддя, ефективні правоохоронні органи та ЗМІ й неурядові агенції - як засоби нагляду.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Олександр Чебаненко, експерт Українського інституту майбутнього. За його словами, "наглядові" неурядові агенції, на жаль, переважно втрачають свій антикорупційний лицарський шарм через низку скандалів і оприлюднення фактів прямого фінансування їх різними групами впливу.
"Що ж стосується медіа, то вони останнім часом - особливо впродовж президентської та парламентської передвиборних кампаній - підтвердили сумний факт, що роль ЗМІ як "збільшувального скла", котре має розслідувати й оприлюднювати приховане від громадськості, в нашій країні майже нівельована. На жаль, через "кишеньковість" більшості українських ЗМІ суспільство майже не реагує навіть на резонансні антикорупційні розслідування журналістів, бо бачить за цим боротьбу олігархів, - зазначає експерт. - Зрештою, залишається сподіватися, що нові українські реалії позитивно вплинуть на ЗМІ, які стануть реальною четвертою владою, а упередженості до ЗМІ в суспільстві поменшає. Інакше їхнє місце природно займуть блогери та безпосередні контакти влади з суспільством через Інтернет, що небезпечно, адже основне завдання ЗМІ - фільтрувати пропагандистські змісти, і ЗМІ має виконувати цю функцію".
Детальніше про активізацію боротьби з корупцією читайте у статті Олександра Чебаненка "Тактика "тисячі порізів" проти української корупції" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".